Жінка твоєї мрії

П’ятниця, 12 серпня 2016 г.
Переглядів: 292
Підписатися на комментарі по RSS

Із записів доктора Нурма:

«13 квітня. 7:05. Пацієнтка Г. Пульс 100, тиск 130/90. Шкірні покриви бліді. Досі не прийшла до тями (п’ятий день). Продовжити спостереження».

Доктор Нурм закрив сріблясту папку і подивився на жінку, що лежала на ліжку, прикрита по шию білим простирадлом. Густе біляве волосся на подушці було схоже на німб. Бліде обличчя з закритими очима здавалося суворим, але лінія повних вуст була м’якою та лагідною. Навколо жінки виблискували монітори пристроїв.

– Усі показники у межах норми, докторе.

Нурм обернувся і побачив свого молодшого асистента Шпіля, високого, худорлявого юнака. Нурму стало неприємно, так, ніби своїми прозаїчними словами Шпіль закреслив інтимність моменту. Він сказав з погано прихованим невдоволенням:

– Пульс і тиск високуваті. Куди ви виходили?

– За кавою.

Юнак підняв до гори паперовий стаканчик, який тримав у руці. На його прищавому чолі заблищали крапельки поту.

– Пийте свою каву і продовжуйте спостереження. Я зайду десь за годину.

– Так, докторе.

Шпіль вмостився на стільці коло ліжка. Нурм ще раз глянув на римський профіль жінки, що так не личив її по-дитячому пухлявим губам, і вийшов.

Із записів доктора Нурма:

«13 квітня. 7:20. За моїми підрахунками, пацієнтка Г. повинна прийти до тями сьогодні, можливо після обіду або ввечері. Якщо цього не станеться, то будуть підстави вважати, що щось пішло не так. Тоді я буду змушений приступити до плану бета».

Нурм замислився. Ручка вислизнула з його руки і впала, залишивши на папері дивне півколо. Він придивився, взяв ручку і почав домальовувати – очі, римський ніс, вуста, густе волосся. Потом схаменувся і вирвав листок зі своїм робочим записом, який він напівсвідомо проілюстрував обличчям, яке, здавалось, переслідувало його.

Доктор зім’яв листок, з насолодою відчуваючи, як працюють ще молоді, сильні м’язи його руки. Яка все ж таки дивна річ – життя. Майже три роки не спати ночами, працювати практично цілодобово, відмовляючи собі у великих і малих насолодах життя, і ось тепер – пацієнтка Г.

Нурм гірко усміхнувся і сказав:

– Жінка твоєї мрії.

Роздався дзвоник внутрішнього зв’язку. Нурм поспіхом глянув на монітор: так і є, палата №1. Він майже побіг туди, відчуваючи нудотні приступи страху.

Відчинивши двері палати і заскочивши в середину, першим він побачив Шпіля, який стояв біля стіни і з острахом дивився на ліжко. Глянувши туди ж, Нурм не зміг стримати усмішку.

Пацієнтка Г. лежала з відкритими очима, які були густо-синього кольору літнього неба. Вона вимовила повільно і чітко, вочевидь уже вдруге чи втретє:

– Усі системи організму функціонують у межах норми. Андроїд Галатея готовий до роботи.