Заснування

Субота, 12 серпня 2017 г.
Переглядів: 106
Підписатися на комментарі по RSS

Гнат пам’ятав космос. Інший. Не такий як зараз. Він пам’тав небо повне зірок та галактик. Яскраве. Дивовижне. Живе. Тоді він насолоджувався піснею зірок, що зливались в дивовижний оркастр Буття. Аж дивно що колись люди боялися цієї пісні. Навіть звалли проклаттям Гіпперкосмосу.

Науковиць розплюшив очі. За тонюсеньким прошарком півметрового пластику лежав Космос. Холодний. Чорний. Безмежний і порожній. Лишень подиноку гуркочучі тіні плевли в далені — Чорні Діри.

- Вибачте магістре. - пролунало з-за спини.

Науковець відштовхнувся від оглядоваго ковпаку, на якому лежав, і поплив до зони гравітації.

- Кажи, Еблей. - промовив Гнат.

Невисокий чужинець поважливо опустив голову в корокому укліні.

- Магістр Самаеля, просила покликати вас. Ми готові починати.

- Еблею, та не треба цих церемоній. - посміхнулась людина дивлячись на три кістяні гребні - рудементи рогів що прикрашали голови казарінтійця.

- Вибачте, магістре. Це велика честь служити вам.

- Ми всі тут працюємо разом. - видихнув Гнат, та побачивши що інженер не розуміє до чого клонить Магістр, махнув рукою - ідемо.

Швидкісний лифт доставив їх на місток — серце і мозок наукової станції радиусом понад півтора мільйони кілометрів. Величезна сферична сітка надпотужних гравігенераторів що утримувала в центрі кілька брил свинцю та золота загальною вагою у чотириста тисячь мас старої Землі.

Науковий та інженерний персонал станції учтиво схилив голови коли Гнат увішов на місток. Усі крім однієї жінки в скафандрі науковця.

- Ми готові починати. - без зайвих церемноній промовила вона.

- Добре, - відповів Гнат займаючи своє місце. Та додав гучніше. - пані та панове ми поченаємо!

Місток одразу наповнився життям, науковці та інженери заметушились займаючи пости. Ще пів години зайняла остання перевірка та синхронізація. Вся велитенська станція, пости спостереження та кораблі на високих орбітах мали бути ідеально синхронізовані. Позаду були дванадцять років наполегливої, кропіткої та важкої праці. І от нарешті фінальний аккорд!

- Генератори готові, - повідомив Гнат дивлячись на звіти своїх постів. - гравітаціне поле рівне та стабільне.

- Прекрасно. - відповіла Самаела. Жестом відкривши діалогову голограмму вона запитала.

- Адмірал Крайберд - ми готові. Починаємо фазу один.

- Прийнято. - коротко кивнув адмірал. - панні Раджинська, почнемо.

Крайберд не закривав діалогове вікно. Зараз важливою може бути кожна мить. Він перевів погляд на годинник та скомандував. - Усім кораблям приготуватись!. За моєю командою запускаємо послідовність залпу.

Адмірал зробив глибокий вдих повільно слідкуючи за показниками хронометру. І з початком нової хвилини скомандував:

- Усім кораблям! Послідовність залпу! - Самаела заплюшила очі очікуючи наступної команди — Вогонь!

Три колосальних лінкори, що висіли на високих орбітах, над станцією один за одним розрядили гравітаційні списи головних калібрів. Їх полоеження та послідовність залпу була підібрана так аби удари гравісписві прийшлися майже одночасно. Майже. Цей зсув потрібен аби ударні хвилі запустили обертання в потрібному напрямку. А ще...

- Аномалія! - пролунав перелканий голос.

Серце гната на мить застигло.

- Тридцять перший гравігенратор. - спокійно промовив Гнат. - бачу.

- Можеш полагодити звідси?

- Зараз розберусь. - відмахнувся Гнат, вистрибунвши з крісла.

Підкорючись телепатичній команді на Гнаті застібнувся важкий лицарськиї скафандр. Нейроінтерфейс на льоту підхопив кординати проблеми.

- Гнате поквапся, - пролунав з навушників голос Самаели. - до фази два дві хвилини.

- Знаю, - буркнув науковець дивлячись на панорамне зображення “проблеми”.

Добре що архетектура проблеми була добре відома. Він відав команду обладунку на запус квантового генератора. Розрахував кординати і положення згідно до описів цілі.

Стрибок.

Світ блимнунув перед очима і науковиць опинився чітко в означеному місці - кабіні невеличкого, але дуже швидкого шатлу класу “Коник”. Гнат схопив обох пасажирів за плечі вніс корегування в параметри стрибку і знову опинився на містку наукової станції.

Новоприбулих страшенно нудило — воно і не дивно квантовий стрибок без обладнання ще те задоволення.

Але Гнат швидко кинув погляд на монітори. Другий залп пройшов успішно. Настав його час.

- Зовнішній контур обертяння?

- Готово, - відповів Еблей.

- Внутрішній?

- Готовий.

Самаелла кивнула і Гнат скомандував:

- Почати фазу Три!

Він розвернув монітори контролю в голографічних плошинах обладунку. За його командою запустився внутрішній контур обертання. А заним і зовнішній. І хмара крихітних уламків в середені контурів станції прийшла до руху.

- Що ви тут забули? - гнівно запитала Самаелла до ново прибулих, у формі каналу новин — Ви могли загинути! А ще гірше зіпсувати експеремент!

- Народи галактики мають право знати на що ви витрачаєте такі дорогоцінні ресурси! - відкашлявшись погордо вигукнула дівчина — Один квантовий стрибок їсть стльки енергії що ціла планета може освітлюватись рік! Ми голодуємо абти вберігати дорогоцінні крихти енергії! А ви...

- Гаразд! - перебила Самаела, - зараз побачите що ми тут робимо.

- Пора, - підвердив її розрахунки Гнат.

- Фаза чотири!

Могутні лінкори зайняли нову позицію і зробили ще один залп. Гравітаціні поля сколапсували як розраховано і крихітні уламки перетворилися на хмару елементарних часток. Настала Фаза П’ять - Новий цикл обертання.

Тепер тільки чекати фази Щість. Навіть люди вже нічого не могли вдіяти аби її запустити. І хуч обертання розвивалось за графіком і всі показники були в нормі здавалося пройшло кілька вічностей перш ніж сталося прогназоване. Але жодна жива істота боялась навіть ворухнутися, аби не зіпсувати експерименту.

І момент настав!

Більшість чужинців впала на колі шепоча молитви. Вони молилися своїм новим богам. Творцям сутнього. А от люди не приховували радості. Попре всі розрахунки та підготовку ймовірність успіху була не дуже високою. Проте. Фізика є фізика. І хмара гелію ущільнившись достаньо аби самохзайняшись перетворитись на Блакинту зірку.

Гнат згадав тисячолітнє минуле - Космос повний яскравих, співучих зірок. Тепер він зробить його яскравим знову!