Повернутися на сторінку

Коментарів: 13

  1. 2016-02-19 в 14:36:17 | нонейм

    Хороше оповідання. Знаєте, авторе, що викликає внутрішній спротив? Краса, естетика. Білий бант, рубінові сльози, лицарі, честь, слава. Зразу хочеться повоювати. А війна виглядає так: болото, холод, голод, смерть.

  2. 2016-02-20 в 00:48:35 | вечеря

    Дякую за відгук.

    Як виглядає війна я знаю краще ніж хотів би. І це не тільки болото, холод, голод і смерть. Буває гірше.

    Власно оповідань про кишки намотані на траки, страх, відчай та злість. Оповідань більш ніж вдосталь. Просто треба ж зберігати анонімність, а я і так спалився майже повністю. Залишилось тільки прямий лінк на інший твір вставити.

    Але це оповідання про інше. Про ту частину війни є звитяга, сміливість і пошана. Це страшний недолік нашого суспільства - відсутність пошани до наших героїв.

    це не правильно. Так не має бути.

  3. 2016-02-22 в 13:48:31 | нонейм

    Хибне твердження про відсутність пошани до наших героїв. У нас нема поваги до генералітету, штабістів, верховного командування. І цю відсутність шани деякі наші "аристократи" заслужили. Та воюючих офіцерів середньої, нижчої ланок, солдатів люди поважають.

    Оповідання сльозовичавлююче, патетичне, і прикрашає те, що ніколи не виглядає гарно. Героїзм - зворотний бік того, що врівноважити найгіршу погань доведеться страшною жертвою, естетики тут нема, тільки жах і потворність, збоченість світу.

  4. 2016-02-22 в 13:56:49 | Хтось

    Сумний залишок після прочитання таки залишився, незважаючи на відносно оптимістичну кінцівку.

    Якось після погляду винуватця пригоди на лацкан жінки здогадався, що нікого вже нема серед живих.

    По тексту є трішки одруківок, але то байка.

    Ну і замість «перчатка» краще вжити «рукавичка».

  5. 2016-02-22 в 17:11:25 | Ліандра

    Чомусь, авторе, не можу визначитися зі своїми враженнями.

    Написано добре.

    Післясмак гіркий і неприємний.

    Безнадійний.

    "Мясорубка" не щадить нікого, а заради чого?

    Читаючи, як чоловік та діти один за одним поспішають у те пекло, жахаєшся.

    Не вистачає мені пояснення заради чого вони туди йдуть? заради яких ідеалів. Проти кого? Ворог дуже неозначений.

    Логічно розумію, що автор за "хороших", але в оповіданні герої можуть бути і за поганих.

    Без образ. І успіху!

  6. 2016-02-23 в 23:00:49 | Вечеря

    І знову дякую за відгуки.

    В україномовній фантастиці виходить настільки мало оповідань, що автор побоявся вставляти більш розгорнутий опис аби зберегти анонімність. І відкинув інші два варіанти робіт, в яких не зміг уникнути застосування імен.

    Та схоже що дарма.

    нонейм: Ну і кого з героїв війни може назвати пересічний громадянин?

    Хтось: довго про це думав. Та все ж "рукавичка" та "перчатка" мають сильно різні асоціативні образи.

    Ліандра: Боявся що бодай одна додаткова деталь зведе нанівець усю анонімність.

  7. 2016-02-24 в 00:51:07 | Сторонній.

    Читав і думав - автор справді такий мілітарист, чи стібеться? Бо дуже вже "чистою" показана війна. Тобто, автор показав нам один бік війни, абсолютно забиваючи на інший. Я розумію думку про шану до героїв, але враження складається таке, ніби мене обдурили.

    Сюжет "вечеря для покійників від матері" стара як світ, я таке колись ще в школі написав. Втім, загорнувши це у фантастику, автор зміг непогано цей сюжет подати.

    І все ж, надмірний військовий пафос псує враження. Ліандра діло каже - ми ж уявлення не маємо, за що вони гинули. А раптом вони воювали проти хороших людей, які просто хотіли незалежності?

    А раптом від їхніх дій світ став гіршим, а не кращим?

    Врешті-решт ми не знаємо, чи потрібна була ця війна взагалі.

    Автор спробував дати відповідь, показавши дітей-біженців. Але це не дуже спрацювало.

    Власне, через це не складається враження, що полеглі є справжніми героями. Замість цього виникає питання: за що вони загинули?

    З фінтом, звісно, не зрослось, але загалом оповідання краще за середній рівень.

  8. 2016-02-24 в 11:49:57 | нонейм

    Я пересічний і я можу назвати, авторе. Тільки це манівці, бо говорилося про інше. Втретє і востаннє спробую донести свою думку, бо ви гарно пишете, інакше я б змовчав ще вперше. Я був колись малим і захоплювався тим героєм, що закрив тілом дзот. Дитина легко підпадає під вплив, без життєвого досвіду вона не може зрозуміти, як шматувало кишки героїв, яких баби потім знов народять. Лише з віком і з більшим обсягом інформації, досвіду я зрозумів, що я й був тим, кого баби знов народять, щоб я міг стати гарматним м'ясом. А щоб я став слухняним гарматним м'ясом, потрібне прикрашання війни, розмови про героїзм з чисто випадковим забуванням про те, як огидно вилазять фекалії з пошматованих кишок героя і змішуються з багнюкою.

  9. 2016-02-25 в 10:07:45 | Олександр

    Час змінився два роки тому. До цього подібне оповідання нікого б не чіпляло. Однак зараз інший час. Все правильно автор написав, є інший бік війни. І у нас про це мало кажуть - про честь і повагу. Особисто ви знаєте матерів загиблих в АТО? Ви змінили своє відношення до них? А якщо б ніхто не хотів бути гарматним мясом, де б ми зараз були? Треба писати на ці теми, треба розповідати дітям. Бо є пропаганда, а є патріотизм.

  10. 2016-02-25 в 13:29:23 | Естелла

    Олександре, якби ніхто не хотів бути гарматним м'ясом, то війни б не було взагалі. Ви дегуманізуєте іншу сторону, наче ті солдати не такі самі люди, які мають близьких, що чекають на них вдома, та бажання жити. Може про це варто подумати - щоб будь-які люди відмовлялися воювати (і це значить - атакувати також), замість того, щоб змушувати їх марити військовою славою. Це, власне, і головне зауваження до оповідання.

    Друге зауваження - подібно до попередніх коментаторів, в мене виникло враження, що Ваші герої висять у пустоті, незрозуміле їхнє місце у цьому вигаданому всесвіті.

  11. 2016-02-25 в 21:27:50 | Старліт

    Вперше за весь конкурс категорично не сподобалося. Мелодраматично і коньюктурно. Це оповідання може викликати почуття тільки у нас - у враженого війною суспільства. І автор цим прагне скористатися. Без цього бекграунда не несе жодної емоційної цінності. Навіть натяку на фінт немає (ви точно оповідання спеціально на конкурс писали?). Мати вітринна, ніби телевізійний еталон матерів героїв, а не людина, якій віриш і співчуваєш. На згадці про бій за аеропорт взагалі передьорнуло, я так розумію всі діти загинули під космічним Ілловайськом:( дуже прикре враження.

  12. 2016-02-26 в 17:37:55 | chernidar

    Непогано. Що не сподобалось - тут фантскладова - самоціль. Все описане можна було б описати в теперішніх реаліях, тут і зараз. Який тоді зміст писати цю фантастику саме як фантастику?

  13. 2016-02-27 в 20:46:25 | Вечеря

    І знову дякую за відгуки.

    Так мало розкрив Матір. Так варто було трохи більше розписати світ, бо тепер я бачу, що це достатньо безпечно і ніхто оповідань про те що сталося з рукою і з ким іде та війна, не читав. А вони є. І війна там така яка вона на передку...

    Сторонній - Як вже писав. Свою помилку вже побачив, що ж наука мені буде. І найгіркіше у вашому відгуку те що я з ним згоден. (Автор не мілітарист, в нього адекватне сприйняття дійсності)

    Нонейм - я прекрасно розумію вашу думку. І поважаю її. Та бачте яка біда: погано коли романтичних хлопчиків що начиталися книжок розриває на клаптя ракетами в окопах. Але ще гірше коли ці ракети падають на житлові будинки. Чи ви не згідні? А для того аби ракети не падали на житлові висотки треба аби хтось міг проповзти в багнюці кілька сот метрів і підірвати ворожий дот гранатою.

    Олександр - красно дякую. На жаль, не достатньо сильне оповідання вийшло. Тож треба працювати над собою. Бо здорового патріотизму нам сильно не вистачає

    Естелла - те що ви кажете протиречить фундаментальним законам біології. Бо сильніший завжди буде нападати на слабшого. Можливо колись, коли люди будуть гасити та запалювати зірки і перетворяться на ефірних істот вищого порядку.... Але, на жаль, ми живимо в неідеальному світі біологічних істот, а демократія це домовленість двох, гарно озброєних, джентельменів.

    Старліт - так писалось на конкурс, а що на цей конкурс треба писати дотримуючи теми? Я от у переважної більшості авторів за десяток конкурсів не бачив дотримання теми. Навіть натяків на нього. Що ж до коньюктурності... Особиста думка автора - іде війна і інших тем для творчості у письменників/поетів/художників/музикантів бути не може. Бо наше "творче братерство" за останні два роки надто відверто показало, що українцям по....й і на героїв Майдану і на Захисників відчизни.

    chernidar - і вкотре, так. Моя помилка що оповіданню не вистачає оточення, збірки...

Повернутися на сторінку

Залиште свій коментар!

Не реєструватися/анонімно

Використовуйте нормальні імена.

Если вы уже зарегистрированы как комментатор или хотите зарегистрироваться, укажите пароль и свой действующий email.
(При регистрации на указанный адрес придет письмо с кодом активации и ссылкой на ваш персональный аккаунт, где вы сможете изменить свои данные, включая адрес сайта, ник, описание, контакты и т.д.)



grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

(обов’язково)