Усмішка про трьох космотехнологів

Неділя, 14 серпня 2016 г.
Переглядів: 408
Підписатися на комментарі по RSS

Дуже давня ця історія. Зірки тоді були молодими, а цивілізації, навпаки, дуже старими. Брязкали вони зброєю міжгалактичною, вихвалялися технологіями. Кожен намагався переплюнути іншого у розвитку.

Винаходили вони різні чудасії, та все більш кібернетичні та квантові. А дехто й кварками захоплювався та мюонами всілякими хитрими. Адже колайдери тоді будувалися не рівня нинішнім. Орбітами, та сонячними, прискорювачі гнали енергію, проникаючи у таємниці матерії. А зорельоти – ги! – створювалися фотонні, та все більше з плазмовими двигунами. З двигунами плазмовими, та з бластерами-мазерами проти агресорів усіляких, піратів космічних і повстанців харизматичних…

А серед цивілізацій усіляких розвинених одна ясніла особливо. Населення у ній багатенько, часто й густо експансивно налаштоване. Істоти-от цілком усі звичайні – голову та кінцівки мали як в усіх, але хитрючі до неподобства!

Звалися ж вони Зрошувачі.

Окрім вселенської хитрості славилися вченими хвацькими, в академіях зоряних навченими. Інженерами запасливими та інспекторами суворими – щоб за інженерами тими наглядати. Похвалялися інтелектом на всю галактику, що суперників було годі й шукати..

Похвалятися-то кожний може, а ось інфозведенням та інфографікам підтвердження вагоме потрібне. Аж ось одного разу вирішили вчені з туманності Білого Лебедя на двобій задерикуватих задавак викликати.

А у туманності цій закрученій розробляли штуки благотворні – симулятори синергічні, що реальності дулю під ніс скручують. З протонів мережива плели тонкі, горщики ліпили з радію, обпалюючи у надновому полум'ї. Загалом, теж були на все гаразди, щоправда, вдачею куди спокійніше.

Відряджає правитель їхнього кібервістуна до Зрошувачів. Буцімто, ось вам наше шанування! – ми помірятися силами жадаємо, серед простору у двобої високотехнологічному зійтися хочемо.

У підпросторі теж не проти: та хоч у гіпері – нам все одно! Бо чули про вас всяко-різне, а от своїми відеодатчиками не фіксували. Нумо покажемо галактикам, хто з нас розумніший та просунутий! Нехай страшаться інші, не знайомі з темною матерією! Отже, посилаємо до вас інженерів кращих, що везуть з собою наше знання. Імена їх відомі кожному – Альфа та Омега. Чекайте на них у п'ятницю ввечері…

Злякалися тут Зрошувачі, бо, як всі інфографіки, з тих, що і плюнути на них не варт. Авжеж, мають технологію, мають пастки тахіонні, що нейтрино ловлять до народження, важкі космокрейсеры, андроїди та біоїди всілякі. А втім нерви розгулялися!

Скликає диктатор всю братію - супертехніків і мегатехнологів:

- Як нам бути, мої хвацькі? - запитує. - Оконфузимося на всю галактику! Альфа та Омега підступні, багато цивілізацій у дурні пошили. Перемогу нам обов'язково треба, не бувати нам номером два у космосі!

Почухали у потилицях вчені, порахували у комп'ютерах квантових.

Відповідають:

- Ясна річ, спробуємо. Та ніц не певні того, що вийде… Немає надії та немає порятунку від подібного масштабу розумників!

Раптом один себе цок у лоб! – та так, що аж свідомість втратив. Всенький день його до тями приводили – трусилися, що ідею забуде.

- Запросіть Койота Зоряного, позаяк він теж Зрошувач! Ось вже хто геній вигадок! Хай допоможе співгромадянам... – видихнув вчений та - брик! - знову впав у нестяму.

Спохмурнів диктатор, замислився… бо був Койот злочинцем вигнаним.

Авантюристом і шукачем скарбів…

Так-то воно так, але… - подітися вже нікуди!

- А приведіть його, такого-сякого, перед мої ясні очі! - зважився диктатор, - хай прощення моє заслуговує!

З'явився пройдисвіт негайно. І сказав вкрадливим голосом:

- Без паніки. Бо, при всій повазі до вашої технології, відновлювати нейрони мієлінові вам несила. Навіть тим не варто марити. Дайте мені трьох інженерів просунутих, та щоб з усією машинерією… Нехай слухають мене. Інакше не бачити вам щастя!

Виступили технологи головні, один від іншого талановитіший. Якийсь митець знається на мікрокосмосі, інший – геній робототехніки, ну а третій – над двома першими візьме гору. Славився він як фахівць з простору-часу, та такенний, що сказати страшно.

А Койот знай собі сміявся:

 - Ввалюйтеся у зореліт, панове-добродії, помандруємо світ за очі!

Відлетіли вони неабияку кількість парсеків, якими Альфа з Омегою рухалися. Висадив Койот першого техніка аж на краю сектора, вирядив доглядачем маяка системного, для навігації п'ятимірної поставленого. Та щось таке шепнув перед відльотом, що пустився у танок той, радіючи, нейтронами та протонами граючи.

Висадив він другого техніка на півдорозі парсековій, коло іншого маяка.

Ну а третього висадив майже у інфоцентрі прийдешньої битви, там, де дороги всі позбиралися.

Летять собі Альфа та Омега і вусом не ведуть – а вуса у лебедян дуже довгі. Та раптом бачать згортку просторову, яка з одних чорних дір походить. Підлітають вони на надсвітлових до маяка секторного, та й запитують у доглядача місцевого: як нам далі рухатися?

Той відповідає:

- А зараз я вам указку зроблю, з бозонів та з кварків розтягнутих. Ось за нею і попрямуєте.

Рознервувалися лебедяни, подякували ґречно. А в щоденниках своїх зоряних зазначили, що навіть на краю сектора рядові доглядачі не бажають вказувати дорогу в інший спосіб, аніж указкою надтехнологічною!

Підлітають до середини сектора – і знов дорогу запитують. А другий і каже:

- Погуторте краще з моїм дроїдом. А хочете? - я ще одного зроблю. Гід буде вам знаний!

Переглянулися Альфа з Омегою гордовиті – і такий їх острах взяв!.. У щоденнику ж вони написали, що на півдорозі до столиці сектора Зрошувачам взагалі не до розмов з подорожніми – за них роботи теревені правлять!

Під’їхали до інфоцентру, зупинились утретє. Та просять маякового працівника, щоб вказав добрий шлях. Той мовчки відчиняє портал підпросторовий та вбік інфоцентру киває… Мовляв, літайте добродії, де хочете, будь-який шлях вашим буде ...

У лебедян аж вуса настовбурчилися! Бо якщо такими майстрами є прості Зрошувачі -  які ж у них тоді технологи?!

Трансформували зореліт і втекли геть, щоб вкінець не ізганьбиться.

Відтак Хитрого Койота нагородили і назад прийняли, а лебедяни – на віки посоромленими залишились.