Усаґі-чян та я

Неділя, 14 серпня 2016 г.
Переглядів: 489
Підписатися на комментарі по RSS

Я живу в Кіото на 44 поверсі. Удвічі нещасливому  поверсі1, який зводять спеціально для таких, як я. Не знаю, чи є в мене сусіди — зрештою, я ніколи звідси не виходила — та, певно, їхнє життя не надто відрізняється від мого. Прийом їжі, стретчинг, перегляд навчальних фільмів, збір показників здоров’я. Раз на місяць приходить лікар і проводить повний медогляд. Інших людей я бачу лише через високе, від самої підлоги, вікно своєї квартири. Люди-в-машинах не припиняють рух навіть вночі; інколи я махаю їм рукою і, якщо мене помічають, отримую привітання у відповідь.

А, ледь не забула представити свого співмешканця. Він оселився тут рік тому — і відтоді ми з ним нерозлучні друзі. Це білий кролик. Я зву його просто — Усаґі-чян2. Знаю, нарікати на свою долю мені не можна, але після зустрічі з ним стало значно веселіше. Сподіваюся, він буде зі мною завжди.

Усаґі-чян не любить Оокамі-сана і за кожної зустрічі намагається вкусити. Тому перед відвідинами сенсея3 я завжди ховаю його у шафу, звідки він обурено шкряботить у двері весь сеанс. До речі, про Оокамі-сана. Якби я не знала, ким він працює, то нізащо б не здогадалася, що він лікар. Зовнішність у нього як в адвоката-ошуканця зі старих стрічок: високий, завжди акуратно зачесаний, в темному костюмі, з незмінною ввічливою усмішкою і солодким голосом. Коли він каже: «Відкрий ротика, Аріс-чян», я навіть ладна підписати згоду про передачу свого тіла на досліди. Можливо, Усаґі-чяну він теж нагадує когось недоброго?

Та все ж сенсей — хороша людина. Він запевняє, що одного дня я вийду назовні. Коли саме, не уточнює, але це дає мені надію. Я хочу пройтися залюдненими вулицями, прокататися в летобусі, скуштувати повітряних цукерок, змочити ноги в морі. Не думаю, що Усаґі-чяну сподобається купання, але він зможе почекати мене на березі і погризти мушель.

О, а ви знали, що кролики люблять скло? Я спитала про це в екрана, та він нічого про це не знайшов. Певно, про кроликів не так багато інформації. Усаґі-чяну дуже припало до смаку моє вікно. Пробити його неможливо, я пробувала, але він якимсь чином прогриз у ньому непогану дірку. Мені щоразу доводиться закривати жалюзі, щоб Оокамі-сан не побачив. Знаю, я чиню погано. Та все ж хоч на деякий час хочеться зберегти цю таємницю. Якщо лягти до дірки впритул, наблизити до неї носа — тільки обережно, щоб не поранитися — то можна відчути запахи міста. Інколи солодкі, інколи неприємні, інколи такі смачні, що аж слинка тече — хотіла б я торкнутися тих речей, яким вони належать.

Цієї весни я вперше спізнала аромат сакури. У такі дні машини майже не літають, і я бачу, як вулиці встеляються ніжно-рожевим цвітом. Запах цих квітів не сплутати ні з чим, він тонкий, як папір, дуже лагідний і трошки хрусткий на дотик. Весь період цвітіння, заплющивши очі, я лежала біля вікна, обережно вдихала його, пропускаючи через усе тіло до самих кінчиків пальців. Мені виповнилося 20, і я по-справжньому зрозуміла, що означає бути живою.

Утім Усаґі-чян таким не цікавиться. Він цілеспрямовано розгризає дірку і дуже ображається, коли я приходжу йому заважати. Скоро мені доведеться припинити його витівки, бо боюся, він вивалиться. Сам він потім на 44 поверх не підніметься, а я не зможу його вийти забрати і знову лишуся сама.

Першого числа дванадцятого місяця нарешті засніжило. Дірка стала такою великою, що я змогла просунути в неї руку і спіймати сніжинку. Тепер за місце біля вікна ми з кроликом боремося ще й з роботом-прибиральником. Шкода, що не можна вимкнути терморегулятори, щоб затримати сніг у квартирі надовше. Але тоді Оокамі-сан помітить і зробить мені укол для поганих дівчат. А я не люблю уколи: в голові паморочиться і вночі сняться страшні сни.

Тепер я завжди притримую Усаґі-чяна, коли він їсть скло. Спершу він пручався і намагався вирватися, але потім змирився. По вікну вже пішли тріщини; якщо їх пошкребти, то починають сипатися друзки. Захоплення кролика передалося й мені, тож ми разом потроху нищимо вікно. Тільки їм я все-таки те, що можна вибрати зі стандартного меню.

На Різдво ми з Усаґі-чяном дивилися та слухали феєрверки, звісивши з вікна ноги. Тобто звішувала я, а кролик сидів у мене на колінах, крутячи туди-сюди вухами і щулячись на кожний вибух. Уламки скла, які здалися під нашим подвійним натиском, я заховала під ліжком. Мені подобається вдихати вільне повітря, і вже байдуже, скільки уколів зробить Оокамі-сан. Він може будь-якої секунди вийти під відкрите небо, і це змушує мене трішки на нього ображатися, хоч він і хороша людина.

Останнім часом Усаґі-чян дивно поводиться. Скло ще лишилося, але він його більше не їсть і весь час сидить біля дірки. Гадаю, він хоче на волю. Його не тримали зачиненим все життя, як мене, тож цілком зрозуміло, що йому вже набридло сидіти в квартирі. Я спитала в Оокамі-сана, як він зазвичай до мене добирається. Він сказав, що прилітає на таксі на 45 поверх, а потім спускається вниз. У мене з’явилася ідея.

Наступного разу я не залишала Усаґі-чяна в шафі. Я попросила його вести себе тихо і, поки Оокамі-сан мене оглядатиме, витягти з його кишені один талон на таксі. Та він приніс мені папірець. Ми спробували ще раз, та він знову витягнув якийсь чек. А потім ще раз. Влітку. І ще раз. Восени. І ще раз. Взимку.

— На ханамі4, панночко? — спитав водій, приймаючи жовтий талон. — Тварюку тримайте в руках.

— На ханамі, — кивнула я. — Не хвилюйтеся, Усаґі-чян в мене слухняний.

— Ага, тільки б оббивку не гриз, — гмикнув чоловік. — До речі, нечасто в мене бувають пасажири з 44-го поверху. Ви хоч не привид?

— О ні, — заперечила я. — Просто кіцуне5.

— Сподіваюся, ви мене не з’їсте, — всміхнувся він.

— Який із сучасних людей харч! — Я засміялася, і водій теж загиготів у відповідь.

Усаґі-чян невдоволено пискнув, і ми нарешті полетіли дивитися на цвіт сакури.

***

Оокамі Юно переглядав щоденні показники Аріс№К021 — їх не було. Отже, план із кроликом спрацював, вона вибралася. Начальство буде незадоволене. Кіцуне не так просто зловити, тож він матиме принаймні місяць відпустки й нарешті запросить Акай-сан на ханамі. І хай робота зачекає!

____________

1 В Японії число 4 вважається нещасливим, бо співзвучне зі словом смерть. У багатьох готелях немає 4 кімнати, 4 поверху.

2 Усаґі (з японської) — кролик. -чян — лагідне звертання до когось.

3 Оокамі (з японської) — вовк. -сан — ввічливе звертання до людини рівної або вищої за статусом. Сенсей — звертання до лікаря, а також до вчителя.

4 Фестиваль цвітіння сакури.

5 Кіцуне — в японському фольклорі лисиця-перевертень, зазвичай жіночої статі.