Твій час прийде

Субота, 13 серпня 2016 г.
Переглядів: 301
Підписатися на комментарі по RSS

– Привіт, Зірко!

– Привіт! А ти хто такий?

– Побачивши мої дванадцять щупалець, неважко дійти висновку, що я інопланетянин. Можеш називати мене, наприклад,  Іно. Хоча це не справжнє ім’я. Справжнє - надто довге та складне, щоб його людина могла запам’ятати та вимовити.

– Та ну, не може такого бути – це розіграш! Знімай маску та костюма!

– Ти можеш мені не вірити, вимкнути трансляцію, але тоді я подзвоню комусь іншому і ти втратиш свій шанс. Повір, що другого не буде.

– Може інопланетяни і десь є на своїх далеких планетах, але хто я така, щоб вони на мене звернули увагу.

– Не потрібно применшувати свою значимість.

– Та куди вже применшувати, і так рівна нулю. Хіба що однокласники мають кого прозивати товстункою, а вчителі мають кому давати всілякі нікому не потрібні завдання. Я ж заучка!

– І які ж завдання ти вважаєш нікому не потрібними?

– Малювання стінгазет, збирання гербаріїв та ще багато чого! Не варто продовжувати. А от скажи: чому ти саме мені дзвониш? Чому вибрав саме мене?

– Тобі потрібна допомога, я відчуваю, що в тебе зараз, як ви кажете, важкі часи – це раз. І ми на тебе розраховуємо – це два.

– Так, у мене депресія. Всі дістали: вчителі, однокласники , батьки… А мені ж так мало потрібно?

– І що потрібно тринадцятирічній дівчинці?

– Що мені потрібно? Тільки не смійся.

– Ми ніколи не сміємося у людському розумінні.

– Песика хочу, хоча б малесенького. Планшет хочу. І талію. А ще морозива хочу! Я вже тиждень не їла морозива. Сиджу на дієті – хочу схуднути і ніяк не вдається.

– Справа не в дієті, проблема в тому, що ти не витрачаєш спожиту енергію. Набираєш зайві кілограми і рухаєшся ще менше. А з кожним додатковим кілограмом рух дається все важче. Натомість зменшення рухливості забезпечує нові кілограми. Більше рухайся і морозиво не шкодитиме.

– І що, Кока-колу з Пепсі – теж буде можна пити?

– Звичайно, можна. Але потрібно отримані кілокалорії співвідносити з витраченими. Спожила ¬– витрать!

– Щось схоже мені батько щоразу втовкмачує. А ти точно не ним підісланий, щоб мене на заняття спортом спокусити? До речі, цікаво, а ти от теж етикетки читаєш з калоріями, на калькуляторі додаєш скільки з’їв, а потім рахуєш скільки кілометрів кросу пробігти потрібно. Чи в тебе там на тарілці якийсь велотренажер на всі щупальця?

– Ні, я калорій не рахую. Споживаю стільки, скільки потрібно. Можеш вважати, що я живлюся від свого роду акумулятора. В цьому плані мені легше.

– То ти, виходить, галімий робот?

– Ні, не робот. Просто ми внесли деякі зміни в наш аналог ДНК. Багато чого вдосконалили. Позбулися старіння, наприклад. Позбулися нераціонального споживання енергії. Генетичних хвороб, звичайно, теж. Скоро і ви, люди, до цього прийдете.

– Круть! Хочу по швидше в таке майбутнє, де можна морозиво жерти кілограмами і виглядати як супермодель. І взагалі, просто хочу в майбутнє, хочу бути дорослою. Щоб ніхто мені не вказував, що робити. Дорослим – класно.

– Не втішай себе ілюзіями, після школи теж не буде легко.

– Справді? А мені здається, що бути дорослим – це нічого складного. Он мої: мама щовечора в серіалах, батько – щовечора у футболах. Щоправда інколи жаліються, що на роботі проблеми. Іноді між собою гризуться, тоді треба подалі триматися – щоб не стати громовідводом. Вони дуже швидко забувають про свій конфлікт і починають мені виносити мозок. Виховувати, тобто. Слухай, то це ви, інопланетяни, придумали інтернет, соцмережі, скайп з вайбером?

– Мені подобається людська кмітливість.

¬– Круть! Шкода, що нікому не можна про це розказати. Мало того, що не повірять, ще й крейзанутою прозиватимуть.

– Мабуть, на сьогодні ми достатньо поспілкувалися. Вже пізно і тобі потрібно робити уроки. І забути про депресію. Виростеш – зробиш так, щоб у школі не було так як зараз. Як би не було важко – борись, працюй та не опускай рук. Пам’ятай – твій час прийде.

– Чекай-чекай, і це все, що ти хотів сказати? Працюй, борись і бла-бла-бла? Давай якось конкретно, реально допоможи. Наприклад – із песиком. Я його і годувати буду, і чесати, і мити, і вигулювати. Чесно-чесно! Гарне я заклинання для батьків вивчила, правда?

– Гаразд, буде тобі песик!

– А коли?

– Завтра, наприклад, влаштує? Звісно, якщо вивчиш уроки.

– Влаштує, звісно. Хоча, щодо уроків – це шантаж. А якщо батьки мене з дому виженуть разом із тим песиком?

– Не виженуть, не переживай. Все буде добре! До побачення!

– Ура-ура-ура! В мене буде собачка! Круть! Круть! Круть! Дякую, Іно!

Але інопланетянин був уже офлайн.