Син Емісара

П’ятниця, 5 серпня 2016 г.
Переглядів: 291
Підписатися на комментарі по RSS

Нбанга не одразу зрозумів, як опинився у цій залі. Вчора він мав зустріч з послом з Куранги, мовляв має для нього якусь пропозицію. Потім посол … як його?... Гунгаа, щось говорив про чотири погані новини… О-о, всі боги! Гунгаа казав, що він, Нбанга, син Великого Емісара (ха-ха-ха, а може і не ха-ха-ха, може вони дійсно існували, і легенди не вигадки). Дивно і незрозуміло ― якщо Емісари існували, то вони були безсмертні, а от його батько Великий Емісар помер?! А інша легенда оповідала, що емісари не могли мати дітей, тому виховували дітей простих людей ― царів і князів, інколи навіть простолюдинів.

Полежавши ще трохи на просторому лежаку, Нбанга пригадав третю погану новину ― його викрали! Гунгаа дістав якийсь пістолет і приставив до шиї Нбанги, слуги Гунгаа підхопили його і вклали на тверду сіть. Тут він і заснув.

― Чудесно!  ― сказав вголос Нбанга і піднявся з лежака. Наперекір очікуванням, почувався він чудово. Голосно загукав:

― Охороно! Хочу поговорити з послом Гунгаа!

За мить відчинилися двері і до зали ввійшов один із охоронців, озброєний довгим ножем для ловлі риби, інший стовбичив у дверях з коротким луком на плечі.

― Доброго ранку, Нбанго! За Гунгаа уже послали. Чи бажаєте чогось поїсти доки він з’явиться? Після подвійної дози сонної сироватки, що ми вам вкололи, це буде не зайве, авжеж?!

― Не відмовлюсь. Ще скажи для чого це все викрадення і неймовірні вигадки про Емісара!

Охоронець кивнув напарнику, й той вніс велику дерев’яну тацю з наїдками ― риба, овочі-фрукти, якийсь напій у грубому глиняному горшку.

― Це не вигадки і не брехня. Великий Емісар Мбанга покинув нас кілька днів тому, і після нього має бути його син, тобто ви. А викрадення, ну скажімо так ― вас треба було доставити максимально швидко.

― Гунгаа говорив, що він помер, але ж Емісари не помирають і не старіють. ― Скептично зазначив Нбанга.

― Та-ак! ― Охоронець енергійно закивав головою, розтягуючи   слова, ― Мбанга не помер. Він покинув нас на піратському кораблі й полетів на якийсь Пленет Веґас. І він дійсно не старіє! Гунгаа найстарший поміж нас, і каже, що Мбанга не змінився ні на чуточку за все його життя. І ви, побачивши його, переконалися б у цьому негайно ― в нього тіло двадцятилітнього юнака!

― Тобто як у мене! ― усміхнувся Нбанга.

Охоронці переглянулися.

― Саме так. Як дві краплі води. ― Відповів той, що з луком, і звернувся до напарника:

 ― Пішли, прийшов Гунгаа.

― Зачекайте, а як же я можу бути його сином? Емісар не може мати дітей!

― Емісар не може мати дітей. Але ви його син. Гунгаа все пояснить.

Витерши об килимок босі ноги від роси, зайшов Гунгаа ― дужий міцний чоловік середніх років. Привітався, усміхаючись підмітив, киваючи на тацю:

― Наче три дні не їв! ― Після цього сказав:

 ― Йди за мною. В нас є дуже важлива розмова.

Ослухатися Нбанга не зміг.

Ідучи по напівтемному коридорі й час-від-часу спускаючись східцями на нижні рівні, запитав:

― Це про четверту погану новину?

― Так. Насувається безглузда війна. Правителю Рідху якось вдалося вбити Емісара свого народу Леду. Від неї він дізнався про всіх Емісарів нашої планети, про якесь Космічне Братство, і ще йому вдалося перестрибнути кілька рівнів технічного розвитку. Він зібрав навколо себе військо, дав їм бойові машини і кіборгів та заприсягся захопити планету, щоб усі народи були об’єднані, і на планеті навіки настав мир.

― Це можливо? А до чого тут я?

― Космічного Братства не існує. У всесвіті є декілька конкуруючих кланів. Кожен з них проводить пошуки планет, де з різних причин населення деградувало, скотилося до первісного ладу. Знайшовши таку планету, повідомляють іншим, збирається рада, на якій приймаються заяви від кланів на розвиток частини народу даної планети під керівництвом наукового наставника ― емісара. Кожен клан може відправити тільки одного. Яка частина народу переможе в науково-технічній гонці, до клану того емісара і буде приєднано планету.

― Чому не можна захопити планету ззовні? Для чого ці перегони?

― Я думаю, у них є такі технології, що будь-яке військове втручання може просто знищити планету. А може їм потрібні живі люди, чи природні ресурси. Пірати-торговці, що час від часу прилітають до нас підлікуватися, розказують дуже різні історії, а ще привозять неймовірні артефакти. Інколи й живуть серед нас. Крім того, ми звикли думати категоріями грубої сили, категоріями війни. І науково-технічні рівні розвитку ми рахуємо примітивно ― до десяти, згідно з бойовим потенціалом. А прибульці з нас сміються: ми ж воюємо, а не домовляємось.

― Для чого ви мені це розповідаєте?

― Рідх назвався верховним правителем планети, він не визнає статусу і знань людей-посланців Всесвіту. Тому його перше бажання ― знищити всіх Великих Емісарів. На нашому континенті залишився тільки один…

Гунгаа і Нбанга зупинилися навпроти портрета на одній зі стін. Здавалося, що Нбанга дивиться в дзеркало ― абсолютно точна копія, як дві краплі води.

― Рідх не зможе  втримати владу на всій планеті, навіть такій малій, як наша, адже у нього лише близько сотні військових, але кожен із них керує десятком бойових машин. У тому то й загроза. Ми найменша країна планети, у нас найнижчий військово-технічного розвиток, ми досі користуємось луками й ножами для полювання в той час, як дехто вже вивчив ядерну зброю і відмовився від неї, зрозумівши її небезпеку. Бачиш портрет?

Нбанга мовчав. Він починав розуміти.

― Ми не витрачали час на військову техніку. Ми вивчали медицину й психологію, хімію і фізику, біологію й біоніку. Наші люди можуть жити до трьохсот років, ми не хворіємо, не воюємо, ми віримо в силу знань Великого Емісара, і надіємося, що мир можливий без війни. Твій батько не повірив нам, простим смертним, і втік з планети з-під носа Рідха. А ти нам віриш?

Нбанга розумів. Переконати рать Рідха він сам не зможе, надто мало часу пробув Великим Емісаром, хоч і є його повною копією, а от разом з Гунгаа можна доказати, що вони даремно воюють.

― Вірю і сподіваюся, що у нас все вийде! А ви справді на полювання з луками ходите?

― Ні! Ми найкрутіші на планеті, а луки так ― антураж!