Шлях

П’ятниця, 12 серпня 2016 г.
Переглядів: 292
Підписатися на комментарі по RSS

Це чудова планета сину, більшу частину якої займають води. Вони називають їх – океани, моря, озера та ріки. Проте не дивлячись на все, там не живуть, навіть більше - не цінують. Експлуатують з небаченою надмірністю – добуваючи їжу, ресурси, забруднюючи. Вони вважають її, своєю власністю. А отже, мають право робити що завгодно і коли завгодно.

Самі, живуть на так званій суші, безпечній і родючій. З плином часу розбудували там гігантські кам'яно-залізні міста. Там мешкають і працюють. Все б нічого, та їх благо шкодить прекрасній планеті та її законній володарці – природі. Забувають про головне. Все має термін, початок і кінець. Колись їм доведеться повернутись до джерела, тим джерелом є навколишній світ.

 Їхні організми складаються з води. Уяви на 80% відсотків.  Їх існування не можливе без піддержання цього рівня. Вона потрібна, щоб вирощувати та підтримувати життя їх рослин і тварин. Тварин сину, які зростають на їх очах, роблять перші кроки й подихи, наче їх потомство, наче ти і я, вони згодом, після цього вбивають. Інколи зі сльозами на очах, частіше із жорстокістю та кровожерністю. З’їдають їх, наче хижаки. Роблять одяг із їх шкіри. Трофеї, з того що залишилось. Володарі життя, - вони думають. Перші серед перших.

Та прийде час, вони зрозуміють. Я сподіваюсь на це. Як прийшли до цього ми. Вчасно повернулися до джерела.

Всесвіт почався з великого вибуху. Ніхто не знає його причин і що було до цього. Можливо ще один вибух, а можливо нічого. Ти запитаєш, як це нічого? Я теж запитував про це свого батька, а він відповідно свого.

Як з нічого може з’явитись щось: вода, гори, світлова пляма, тварини, люди, планети, зірки, купол подорожі, гірські хвости, ти і я, Маленький Принц, життя і смерть, зрештою всесвіт. Кажуть, вибух повторюється кожен певний період розриву часу. Уяви пружину, що стискається і розтискається за кожним разом. Спочатку вона стиснута до маленької ледь помітної цятки, якщо дивитись на відстані, то нічого й не помітиш. Згодом розширюється, до межі максимальної границі пружності, займаючи все більше простору. Повертається на початкову позицію і знову розширюється. За таким принципом відбувається великий вибух. Кожного разу займаючи більше простору, збільшуючи час свого існування. На жаль, кожного разу запускаючи годинник з нуля, та не відомо на скільки. Періоди змінюються за кожним разом. Спочатку, це було декілька десятків мільйонів років, потім все більше і більше.

Вже минуло доволі багато часу. Згідно підрахунку оракулів,- наша доба закінчується. Ми пройшли великий шлях, воєн і порозуміння, темноти й розвитку. Побудували чудовий світ. Я щасливий, що ти його бачиш таким. Сильним і квітучим. Ти можеш вільно літати, а раніше були кордони. Не відчуваєш жодної загрози, докору зі сторони інших через походження, зовнішній вигляд: кількість очей, колір шкіри, віросповідання. Ми рівні, як духовно так і матеріально. Ти бачиш мир, сину.

Колись наша планета була огорнута у війну, як людська і сотні інших планет,- відомих тобі й невідомих мені ще досі. Розруха і смерть панували на кожному кроці. Те, що ми здобували, одразу й руйнували. Лицемірство й холод, все що можна було побачити у зустрічних поглядах, жадібність і страх у діях.

Та прийшов він, Маленький Принц. Мудрець у тілі хлопчика,- такий же як ти. Білявий, з веснянками на носику, чорними очима. Кажуть: всесвіт віддзеркалювався у них. Без остраху, з дитячою наївністю, він говорив і дивувався нашим вчинкам. Розповідав про інші планети, які відвідав, і мешканців з якими познайомився.

То дивовижні світи, але не поспішайте недооцінювати свій. Він так і сказав: ви прекрасні, як і ваш світ. Чого більше потрібно, все ж бо маєте. Озирніться, невже смерть це вихід. Невже страх це щоденний провідник, ваш та ваших дітей. Розповідав про Троянду, його незмінну супутницю, про турботу і силу слова. Саме від нього, ми вперше почули про людей.

Розуміння, - говорив він – це бути почутим. Розуміння - можливість говорити без застереження. Ви маєте час. Хоча він невпинно збігає, і колись прийде кінець. Та він необхідний, щоб настав новий початок. Та поки що, ви маєте можливість. Змінитися: для себе, для майбутніх Вас. Пам’ятайте про кінець, та ще більше про початок початків. І коли наступить останній світанок, не бійтеся, насправді нічого останнього не буває.