Повернутися на сторінку

Коментарів: 7

  1. 2016-02-16 в 01:06:39 | Док

    Вітаю, Авторе

    На нинішньому конкурсі я лише читач. Тому бажаю отримати задоволення від виставлених творів. Шкода, та поки що, після прочитаного, маю переважно лише розчарування.

    Чому, коли автор уміє складати слова в пристойний для сприйняття текст, він лінується продумати образ героя і цікавий сюжет? Адже вказана тема – якраз для цього?

    Що ми маємо у даному випадку?

    Дії в оповіданні практично немає – суцільні рефлексії головного героя.

    Дивимось далі: можливо, у тексті прихований глибокий філософський зміст?

    Спробуємо проаналізувати ГГ.

    Та що там, я і справді вбив цього покидька. І вбив би ще раз, якби міг. І його, і всю його сім’ю за те, що він зробив із моєю сестрою.

    І всю сім’ю? Цікава філософія у цієї особи… Перший діагноз: ГГ - маніяк-убивця

    З великою натяжкою вона ще може собі уявити війну, і то, у древньому, благородному вигляді. Коли шляхетні чоловіки вбивають одне одного під сурм гармат, а переможці приносять своїм дамам квіти з поля бою. Про такі війни пишуть у романах, і там герой завжди або перемагає, або героїчно гине, врятувавши в останній момент своїх побратимів.

    Люба війна – зло. І квіти дамам не зменшували жаху кровопролиття

    Натомість освідчуюся в коханні до Норвена. До його морів і рік, до гір і долин, до хвойних лісів і струмочків, що перериваються приголомшливими водопадами. До туманів і дощів, до сонця і білих хмар. До блакитного неба над головою.

    Це фрази жорстокого вбивці з планети з жорстокими звичаями? Схоже, перший діагноз під питанням…

    На лобі – холодний піт. Я раптом розумію, що боюся смерті, і завжди боявся, і уся моя бравада, усі ті божевільні рейси, за які я брався з ризиком для життя – це все моя боротьба з цим страхом. І зрештою, я таки програв.

    То головний герой – звичайний боягуз?!

    А як же:

    Я ніколи не боявся смерті. У нас, на Орієні, смерть – звична річ.

    Дивимось далі.

    Я не хочу помирати. Не хочу потрапляти ні в рай, ні в пекло, ні куди там ще можна потрапити, хочу жити, дихати, слухати прибій, наступати на м’який мох, торкатися шершавої соснової кори, відчувати, як липне до пальців смола, спостерігати, як зірки міняють сонце… хочу їсти на сніданок яєшню, ходити босими ногами по ранковій росі, спостерігати за мурахами, пити молоко, так, щоб краплі стікали по щоках, бігати так швидко, щоб перехоплювало подих, хочу обіймати жінок і кохатися з ними до нестями…. хочу дивитися на небо, на зорі і на сонце. За давньою традицією головну зірку системи завжди називають сонцем. І тому здається, що всюди воно одне і те ж.

    Гм... Діагноз ускладнюється. Яєчня випала з загального потоку свідомості, але залишає певну надію, що медицина ще може щось зробити…

    Те, що герой не вбив Дортею, а… спробував покінчити з собою? Це і був фінт?!

    Загальний висновок: Дортея поставила діагноз цілком правильно і справедливо.

    А читати сповідь божевільного – вибачте, не цікаво.

    Успіху.

  2. 2016-02-18 в 18:23:03 | Олександр

    Не згоджуюсь абсолютно з словами Дока. Я тут уже третій конкурс читаю, і можу сказати, що все, що написали не три-чотири автори, для них сповідь божевільного. Дуже добре оповідання, чуттєво написане, добра мова, доволі оригінальний сюжет. Сподобалось. І ще одне - герой таки хотів вбити Доротею, але не вийшло. А фінт - у восьмій поправці.

  3. 2016-02-19 в 14:32:33 | нонейм

    І сподобалося, і ні. Автор цілком непогано описав все, але після прочитання залишається невдоволення. Хочеться запитати: "І що?" Головний герой намахав право доброї планети. Буде жити. І шо? Чому я мушу переживати за головного героя, який мені не імпонує, не зачепив нічим?

  4. 2016-02-22 в 23:40:15 | Естелла

    Написано досить добре, хороший текст.

    Але із змістом не все бувай здоровий. Незрозуміло, чого хоче герой. Просто жити заради того, щоб жити - занадто дрібна ціль, особливо на тлі заявленого на початку ставлення до смерті. Особисто мені дуже не подобається радикальна агресивність героя та його споживацьке ставлення до Дортеєї.

  5. 2016-02-23 в 11:45:35 | Сторонній.

    Твір мені, звісно, сподобався. Хоч є русизми й інші помилки.

    Історія хороша, хоча справді чогось не вистачає.

    Персонажі могли б бути живішими.

    Загалом, хороше оповідання, хоч і потребує допрацювання.

  6. 2016-02-26 в 15:59:46 | Ліандра

    Я не визначилася з тим сподобалося чи ні.

    Те, як написано сподобалося. Читати неважко, світ непогано вимальовується, злегка інтригує.

    Але чогось забракло.

    А те що герой хотів убити Доротею, заради того, щоб його не висилали - не додає йому плюсів узагалі.

    Якась мораль у нього бракована.

    Тим більше, як я вже писала у коментарях до іншого оповідання - не видно хто ворог. Незрозуміло, що там із сестрою, що там за вбивство, за що його судять. Що і чому зробили із сестрою? Є й інший бік, а те, що він поганий ми знаємо тільки від героя.

    Для декого ми теж злющі бандеровці

  7. 2016-02-26 в 18:19:57 | chernidar

    цікаво. Буде в ТОПі

Повернутися на сторінку

Залиште свій коментар!

Не реєструватися/анонімно

Використовуйте нормальні імена.

Если вы уже зарегистрированы как комментатор или хотите зарегистрироваться, укажите пароль и свой действующий email.
(При регистрации на указанный адрес придет письмо с кодом активации и ссылкой на ваш персональный аккаунт, где вы сможете изменить свои данные, включая адрес сайта, ник, описание, контакты и т.д.)



grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

(обов’язково)