Перший погляд

Вівторок, 9 серпня 2016 г.
Переглядів: 269
Підписатися на комментарі по RSS

- Ну от, залишилося тільки написати доповідь, і вона одразу ж пробачить тобі всі прогули. Не вистачало ще через якусь дурницю вилетіти з університету.

Оксана спробувала заперечити, що розлучення з хлопцем, у якого кілька років була закохана, - це зовсім не дурниця, але Ольгу настільки захопила ідея перевести подругу з розряду ледарів у відмінниці, що вона й вухом не повела у відповідь на несміливі спроби перервати хід її геніальних думок.

- А яка доповідь може вразити найбільше? Правильно – та, що заснована на реальних подіях. Я тобі вже й тему підібрала – «Розкриття внутрішнього потенціалу людини та фактори, що його стримують». Як тобі? Залишилося тільки знайти піддослід..., тобто людину, якій ми надамо психологічну допомогу.

Ольга і Оксана були студентками. Ольга пішла вчитися на психолога за велінням серця, яке завжди підштовхувало її давати оточуючим поради. Оточуючі, щоправда, далеко не завжди цих порад потребували, а іноді взагалі всіляко намагалися без них обійтися. Оксана ж ніяк не могла визначитися з вибором майбутньої професії, чим і скористалася Оля, переконавши її, що найголовніше в житті – це допомога людям, а найкращий помічник – це саме психолог. Оксана, звичайно, могла б посперечатися з останнім твердженням і знайти більш корисні для суспільства професії, але вирішила, що якщо вона вчасно не буде стримувати благородні пориви подруги, то комусь дійсно може знадобитися допомога.

З моменту початку навчання вона жодного разу не пошкодувала про свій вибір, психологія дійсно її захопила. Оксана була відмінницею аж до третього курсу, поки не сталася подія, яка спровокувала її депресію. Вона розлучилася з хлопцем та стала пропускати заняття. Так тривало до тих пір, поки викладачі не стали натякати на відрахування. Тоді Оля вирішила взяти все в свої руки.

- Нам потрібно вибрати людину з найнижчим, на перший погляд, потенціалом. Твої пропозиції?

- Мені треба в бібліотеку.

- Повністю з тобою згодна, шукати потрібно серед заучок. До того ж, тобі буде простіше знайти спільну мову саме з ними. Навіть не чекала, що ти так швидко погодишся.

- Погоджусь на що? – Оксана зараз думала лише про те, скільки книг їй належить здолати заради доповіді, покликаної пом'якшити серце викладача, і зовсім не слідкувала за думками подруги. Заради справедливості треба зазначити, що зрозуміти думки Ольги і після тривалих роздумів вдавалося не всім.

- Як це на що? – здивувалася та, вважаючи, що вони вже про все домовилися і сперечаються зараз над кандидатурою піддослідного. – Написати доповідь звісно, ґрунтуючись не на нудній теорії, а на власному досвіді, надавши допомогу людині не словом, а ділом. Пропоную зупинитися на тому студенті, що вивчає соціологію. Не знаю, як його звуть, але ніколи не бачила, щоб він хоч з ким-небудь спілкувався. Ходімо знайомитись. Хоча, тут потрібен план.

- Сподіваюсь, ти пам’ятаєш, як, зазвичай, закінчуються твої геніальні ідеї? – переживала Оксана.

- Не розумію, навіщо ти так хотіла навчатися саме на психолога, ще й мене вмовила? Щоб ми на пару сиділи в бібліотеці з ранку до вечора замість реальної допомоги людям?

Оксана просто оніміла від обурення. Вона вмовила?

- Май совість! Ти хоч знаєш дорогу в цю саму бібліотеку? Гаразд, я спробую, але якщо нічого не вийде, ти більше не будеш мені заважати писати цю доповідь нормальним способом.

- Щоб розкрити в ньому необхідні здібності, ми уявимо, що вони вже в нього є. Розглянемо його з усіх боків, поміняємо подумки його якості на абсолютно протилежні і будемо спілкуватися з ним відповідним чином. Ось, наприклад, він досить кволий, а ми уявимо, що він – атлет, і за ним, як за кам'яною стіною. Гаразд, мені треба бігти, а ти йди додому і сумлінно уявляй.

Наступного дня в коридорі вони побачили нещасну жертву їх цікавості. Жертву, як з’ясувалося, звали Тимофієм.

- Йди знайомся, чого ти чекаєш? – наполягала Ольга.

- Я ще морально не підготува... – Оксана не встигла закінчити фразу, бо подруга влучно штовхнула її прямо на Тимофія, що проходив поруч і явно недооцінював їх підступність.

Треба віддати належне його реакції. Він не тільки зміг сам втриматися на ногах, але і допоміг у цьому дівчині.

- Ви не забилися? – запитав хлопець.

- Тимофій, уявляєте, який збіг, а моя подруга якраз говорила мені про вас. – Ольга зрозуміла, що на Оксану у справі знайомств розраховувати не доводиться.

- Невже? Що саме?

У Оксани ж, як навмисне, у голові крутилася тільки фраза Олі, що потрібно поміняти всі його якості на протилежні.

- Хотіла попросити, щоб ви дали мені кілька уроків самозахисту, - промовила вона, і, спостерігаючи як витягуються обличчя співрозмовників, зрозуміла, що бовкнула щось не те.

- Але чому саме я? – поступово приходив до тями Тимофій.

- На перший погляд, ви справляєте враження найсильнішої людини з усіх моїх знайомих.

Ольга за спиною хлопця покрутила пальцем біля скроні, а Тимофій подивився на неї якось дивно.

- Я справді займаюсь дзюдо, але уроків не даю. Візьму вас завтра з собою, якщо хочете. А поки можу запропонувати тільки послуги охоронця і провести додому.

- Ви, напевно, недолюблюєте своїх одногрупників? – запитала Оксана, коли Оля залишила їх наодинці.

- А ви збираєтесь взяти участь у конкурсі на найнесподіваніше питання і обрали для тренувань саме мене? – засміявся Тимофій, - завдяки вам я відкриваю все нові і нові сторони своєї багатогранної особистості. Так чому я повинен їх недолюблювати?

- Тому що вони вважають вас ботаніком і шепочуться за вашою спиною. – Оксана вже відчувала себе повною дурепою.

- Правда? Ніколи цього не помічав.

Того ж вечора, вислухавши втретє розповідь подруги про шляхетність і щирість Тимофія, Оля дивувалась:

- І що ж нам тепер шукати іншого ідіота для перевиховання? Тобто, я хотіла сказати...

- Я зрозуміла, що ти хотіла сказати, - сумно посміхнулась Оксана, - а за ідіотами далеко ходити не треба, вони перед тобою. Як раз для доповіді «Ярлики і стереотипи в сучасному суспільстві». Скільки завгодно ідіотів, – зітхнула вона. - Беремося?