Новий дім

Четвер, 11 серпня 2016 г.
Переглядів: 390
Підписатися на комментарі по RSS

Шатл завис над планетою. Ми чекали...

Коли я натисла на важіль спуску, капітан поклав руку мені на плече і я завмерла. Я його розуміла. Всі ми його розуміли і всі відчували те саме: хвилювання, нетерпіння, азарт і страх. Від цієї експедиції та її результатів залежить аж занадто багато. І для мене особисто. На Землі чекає сестра і кожен день там повільно вбиває її.

Всі науково-технічні досягнення не здатні зупинити руйнування атмосфери. Земляни приречені. І я погодилась на політ в один кінець, бо в разі успіху моя сестра отримає місце у першому кораблі до нового дому...

А ця планета така неймовірно зелена. Вона здається суцільним лісом із невеликими очима води де-не-де. І всі аналізи бездоганні: ідеально чиста вода і повітря, яким можуть дихати земляни... і жодної живої істоти. Наші зонди обстежили планету вздовж і впоперек, залітали у найгустіші хащі, занурювались у озера аж до дна – і нічого. Це здається нереальним – при такому буянні флори немає фауни. Навіть комах.

А може це саме те, що треба людству? Ніяких хижаків, ніякої боротьби за територію та виживання. А планету можна заселити промисловими рибами і свійськими тваринами. Необхідний генетичний матеріал зберігається у Банку Землі. Було б ідеально. Новий дім. Новий початок...

Капітан ледь стис моє плече і я повільно натисла на важіль.

Шатл м’яко опустився на воді і я скерувала його до берега. Першим вийшов капітан. Ступивши на берег, я закрила очі і глибоко вдихнула, аж до запаморочення. Повітря пянило, його хотілось не просто вдихати – ним хотілось жити.

Я спочатку не зрозуміла, чому всі завмерли, а тоді ліс загомонів. Я дивилась і не могла повірити у те, що бачу: ліани, наче цікаві дити, торкались нашого одягу, волосся, шкіри. Дерева нахилились до нас, а тоді... відступили. Вони насправді відступили – зробили крок назад і вбік, утворюючи стежку.

Я подивилась на капітана і зрозуміла – він теж боїться. Це те, чого ми не могли навіть уявити – кожне дерево, кущ і навіть трава – всі рослини були живими. Чому наші зонди не зафіксували цього? Рослини дивились на нас, вивчали і діяли. Вони розумні?

У нас немає часу на пошук іншої планети. Може хтось інший ще встигне, але ми п’ятеро залишимось тут назавжди. Капітан пошле звіт на Землю і залишиться лише чекати. Ми всі знаємо, яким буде рішення Ради Землі, але чи виправдає воно себе? Навіть на тлі екологічної катастрофи Землі людство не змінилось і тепер залишається сподіватись, що земляни прийдуть сюди не як завойовники і будут вчитись жити у симбіозі.

Ми так сподівались знайти тут дім... Але як людство прийде сюди, на планету, яка є суцільним життям? Вона не дасть себе знищити.