Мій особистий бабах для службового користування

Субота, 12 серпня 2017 г.
Переглядів: 96
Підписатися на комментарі по RSS
Автор: Олександр Лоуренс, Ема Ільм.

О-ой!

У-ай!

Ой матінко моя рідна!.. Боляче-то як... Треба поакуратніше з воднем... Обережно... Ще крапеличку азоту... І кисень...

О-от-т-же-е... Подивимося... І шо у нас вийшло?

Ніц не вийшло... Шкода...

А якщо ми додамо вуглецю... Ану!..

А бодай тобі!! А-а-а!... Допоможіть... Рятуйте... Ведмідь... Потужний собака!...

Що робити? Що робити?

Овва! Анігіляція!

Боронь боже... Немає ведмедя... І анти-ведмедя теж... І пацюко-цапа теж немає... І анти-пацюко-цапа... І ще... Коротше, нікого немає... Боже, яка дурня!.. Добре, що начальство не встигло побачити цю лажу... Це був би повний абзац з усіма наслідками... Премії точно би позбавили!

Треба не забути сказати прибиральнику, щоб прибрався на майданчику.

Цікаво, де технічна документація? Вони що там, нагорі, думають, що я повинен все з голови брати? І ТЗ якесь дурнувате... «Всесвіт придатний для існування життя»? – і вигадали ж таке! Кому це треба? Водень дівати нікуди, от і сказилися з жиру...

Мабуть, варто спробувати ще раз. Чи краще випити горнятко кави? У мене ця кава вже з вух хлюпає... Клята робота!

Ну ось, здається, я все ж таки щось забув... Забув... забув... Але що?

Ич! Треба надіслати лист Едіку...

Дзуськи! Навіщо мені писати йому про якогось пацюко-цапа і ведмедя? Адже я не Джеральд Даррелл, врешті-решт...

А все ж треба писати... У контракті чітко сказано, що технолог повинен надсилати звіт про кожну самовільну зміну у коді. Це простіше простого – генетичний код цих бестій (сто відсотків даю!) не зареєстрований у нашій системі.

Але чому Едіку? Адже він всього лише начальник тестувального відділу...

Ні, стривайте... відучора Едік - менеджер нашого проекту. Або з позавчорашнього? Не пам'ятаю... Звичайно, не дуже велике цабе, але тепер теж може дати прочухана. Дарма, що ми з ним друзі-приятелі...

Отже, пишемо... На початку був ведмідь... Потім анти-ведмідь... А потім... Ні, таке не пройде. Боронь боже, цей лист почне гуляти нашою кампанією! То-то дівчата будуть іржати... Напишемо більш округло... Вісімнадцять незареєстрованих ділянок коду з'явилися внаслідок роз калібрування обладнання. Думаю, має проскочити. Все, відправляємо...

Ні!

Ні!!!

Ич, встиг...

Ведмідь же зареєстрований! Адже це звичайний звір, пухнастий такий... з кігтями... Значить, сімнадцять ділянок, що виникли з одного ліво-орієнтованого локусу. Локусу-шмокусу... якесь дуже замудре – можуть не повірити... Отже, пишемо – що виникли з ведмедя... точніше - з барлогу ведмедя...

Боже... Де моя кава!? Пацюко-цап, що з'являється з барлогу ведмедя – це занадто, навіть для Едіка...

Виправляємо. Пишемо – причини появи відстежити не вдалося... Блискуче! Тепер – те, що треба...

Ну, все, нарешті, поїхало...

Гаразд, я думаю, мені слід зосередитися... Як не крути, а замовлення повинно бути виконано вчасно. Мабуть, варто ще раз прочитати технічне завдання... Ні, ви лише подивіться! Це ж просто якась друкована вікіпедія… Нагрів чуба, ех... Ммм... Якісь незнайомі директиви... Кисню не більше вісімнадцяти відсотків... У мене якесь відчуття, що я читаю це технічне завдання вперше. А ще якесь певне відчуття, що перше відчуття абсолютно істинне.

Так... Так... А що це таке? ...функціонал світу зобов'язаний передбачити можливість існування нематеріальних сутностей... Я не вірю власним очам! Гм... Цікаво, що вони мають на увазі? Невже, Бога та рай? Ну скажіть на милість - як же я їм зроблю Бога з кисню та азоту?

Ні, ні, ні...

Краще взагалі не читати документацію. Не вистачало ще отримати нервовий зрив! Знову і знову переконуюсь – все, що надсилає тобі керівництво, абсолютно не придатне для розв’язання поставлених задач...

Добре, не будемо втрачати час... Спроба номер два.

Акуратненько додаємо водень... А-а-а чорт!... Нова дірка на халаті... Сподіваюся, цього разу не буде жодних ведмедів...

От, трясця... Якийсь жалюгідний пшик, а не зародження. І майданчик знову запаскудив...

З такими темпами роботи новий всесвіт встигне зародитись сам собою.

Треба підвищити рівень темної матерії і реліктового випромінювання.

І вуглецю побільше...

А-а-а!!! Де вуглець? Де вуглець, я вас питаю? Весь перейшов з С12 у С13 під впливом темної матерії? Цього просто не могло статися! Чому-чому... Так, тому що цього не буває ніколи!

Так, не панікуємо... Не панікуємо... Чому тремтять руки? Адже з ранку ще не тремтіли...

Гаразд… Що у нас залишилося?

Кремній?

Який, до дупи, кремній? Це що – жарт?

Гаразд... Чому би й ні, врешті-решт? Просунуті технології не йдуть прямою дорогою... Кремній-органіка – це нове слово у нашій справі...

Чорт! Ну ось, будь ласка!

Ніколи б не подумав, що таке у принципі можливо. Просто квінтесенція всіх моїх нічних жахіть...

Якщо Едік покаже те, що вийшло, генеральному директору, нас усіх попруть звідси раніше, ніж зіткнуться два електрони...

Втім, результати ми заархівуємо... Бо ще запитають, чим я займався в обідню перерву... Надто багато уваги до такого пересічного проекту. Теж мені, подумаєш... Всесвіт, де може зародиться життя... Та я це життя, знаєте де бачив?..

 

Стривайте!..

Я ж дощенту пам'ятаю, що у мене десь є у ничці трохи вуглецю з минулого проекту. Та куди ж я його засунув? Адже ховав... Думав, буде ще нагода... Ось і стала в нагоді... Звідки у мене естонська акцент? Адже не було жодного акценту. На цій роботі точно з глузду з'їду!

Ось же він, рідненький... Небагато, авжеж, але, сподіваюся вистачить...

Діяти треба особливо обережно. Якщо я зіпсую третій майданчик, прибиральник засуне мені свою швабру, знаєте куди?

Ось-ось. Саме туди...

Ну, поїхали...

БАБАХ!!! БУМ!

Ну-ка... Схрестімо два пальці за спиною...

Щастя-бо яке...

Вийшло!! Ось вони котики-смайлики!..

Даєш білкове життя! Даєш квартальну премію!

Автор: Олександр Лоуренс, Ема Ільм.