Мадам Кац вирішує сама

Вівторок, 8 серпня 2017 г.
Переглядів: 172
Підписатися на комментарі по RSS

Мадам Кац відкладає плетіння і хрустить затерплими пальцями. Та, хто так безпардонно грюкає у двері точно не навчалася в Інституті благородних дівиць. Ледве не збиваючи стару, до квартири влітає розхристана молодиця Сара Баум. Хлопчик із посинілою від потиску матері рукою жалісно схлипує.

- Ганно Францівно! Вся надія на вас! Мені більше немає куди йти. Ось! - Сара випростує велику, як у чоловіка руку. Трохи нижче ліктя видніє ще свіжий укус.

- Чоловік! - стогне молочниця.

Мадам Кац мовчки киває. Вже рознесли, що вона рятує дітей.

Коло стискається. Напівмертві з дня-на-день зруйнують стіну навколо Михайлівського. Людські поселення нагадують острови на Дніпрі під час повені. Губернська і міська влада забарикадувалися в Арсеналі. Ще тримає оборону Лавра, захищена валами Новопечерськоі фортеці. Липки стогнуть, але не складають зброї, у той час як пустинним Подолом вже бігали дикі і голодні недолюди. Ширяться чутки, що Імператор з дня-на-день оголосить Київ втраченим.

- Незважаючи на це мій недолугий зять так і не вивіз родину з міста, - невідомо до кого свариться Кац, бере хлопчика за підборіддя і уважно вдивляється у голодні очі:

- Ровесник мого онука – Костика, - мовчки відкриває двері і вказує молочниці на вихід. Мадам Кац не виносить сліз. У часи, коли все гине, це останнє, що має робити порядна жінка.

Ганна Францівна саджає зляканого хлопчика за круглий стіл, наливає чай, розламує булку і підсовує вазочку із сливовим варенням. Темно-брунатний сироп заливає білосніжну скатертину, стікає між брудних пальців. Мадам Кац піджимає сухі губи.

У Києві майже не залишилося їжі. В гонитві за немертвими, винищувачі спалили склади біля вокзалу. Живі, а не зомбі рознесли Строганівський гастроном, бакалію Васильчикових. На власні очі мадам Кац бачила п’яного винищувача, що вистрибував з маєтку Бродських із копченою ковбасою у зубах.

Кінчиком накрохмаленої хустинки стара витирає сина молочниці. Чекає, поки той відкашляється, і заводить до кімнати внука.

- Як огидно ти схожий на свого нікчемного татка! - кричить мадам Кац, швидко закриваючи двері. За стіною вибухають дитячі крики. Але боротьба триває недовго. Костик і до перетворення відрізнявся огидною статурою і лютим апетитом.

Ганна Францівна точно знає, коли все пішло шкереберть.

Після Вищих жіночих курсів працювала інспекторкою класів у гімназії Жекуліної, збирала гроші на власний пансіон для панянок, і в пику батькам відкрито кохала доктора вірусології Вікентія Павлика.

Якраз закінчувала урок теоріями творення, коли їй передали залитий сльозами конверт. Вікентій писав, що його дружина смертельно хвора, і він не може її залишити.

Ганна Францівна незворушно пошматувала лист і на чистому клапті твердим почерком дала згоду стати дружиною колишнього чоботаря, а нині мільйонщика з Подолу Абрама Каца. Вона не здивувалася, коли через двадцять років “Киянин” назвав пані Павлик першою перетвореною, і коли після смерті чоловік залишив самі борги. Вона давно знала ціну людям.

У Стрітинській церкві дзвонять вечірню. Отець Святоша чекає. Мадам Кац одягає ідеально випрасовану сукню, загортається у старомодну просяклу нафталіном мантильку. Вона готова до виходу. Позаду неї, як слухняні песики на шворках, чимчикують хлопчики. У сина молочниці немає правої частини обличчя, і мадам Кац незадоволено шикає на Костика. Порожня Велика Житомирська дихає страхом. З півночі долинає гар і поодинокі черги. Зомбі перемагають. Вони сильніші, спритніші, а головне - не здатні померти.

У церкві тихо. Пахне ладаном і чистотою.

- Чим ми провинили Господа, що він наслав отаке? – стогне отець Святоша і з острахом дивиться у бік мадам Кац. Тонкий як шпичка, зовсім безбородий. “Пародія на священика поважного приходу. Довго не протягне”, - думає мадам Кац. В обличчі настоятеля їй ввижається осоружний зять.

- Не звалюйте на Бога те, в чому винні люди, - зло відказує мадам і виводить наперед хлопчиків. Вони рикають і клацають щелепами у бік Святоші, але не нападають. Слово Кац для зомбі – закон.

- Ви дали Костику загризти сина Баумів? - охає священник.

- Не клейте дурня, у нього відкриті сухоти. Без їжі і ліків і сам би перетворився на зомбі.

Кац підводить хлопчиків до вівтаря, ставить на коліна і сама пхає проскурки до дитячих ротів. Святоша промовляє молитву, ховає очі від перетворених.

- Костика привела, - мадам Кац киває у бік онука. - Хлопчику його віку потрібне товариство і дисципліна.

Отець кліпає великими безбарвними очима і протягує ключа від недільної школи. Він здригається від звуків, що долинають з-за дверей.

- Ви с-с-правді вірите, що з них ще будуть люди?

- Ви схожі на мого зятя, отче. – Мадам Кац на дві голови нижча, але Святоша здригається від її погляду. - Я думаю, що з моїх учнів вийде щось краще за людей.

Мадам Кац по-пташиному скидує голову, розправляє плечі і впевнено заходить до класу. Звуки завмирають. Дванадцять пар очей розвертаються у її бік. Ганна Францівна задоволена. На поточених тліном обличчях дітей абсолютна порожнеча, чистий лист, на якому вона запише нові життя. Немертві перемогли. Довели свою кращість.

- Ви станете новим початком, - оголошує мадам Кац, опускаючи редикюль на вчительській стіл. – А сьогодні ми поговоримо про творення. Навіть про гидку теорію Дарвіна. Зрештою, деякі чоловіки цілком доводять її слушність...

Голос набуває сили. Насправді, вона збрехала Святоші, бо немає всіх відповідей. Не знає, чому за тиждень до навали, через двадцять років після останньої зустрічі, покусаний Павлик приповз саме до неї. Чому валявся в ногах і просив вибачити.

- Я просто хотів її вилікувати, розумієш? Завжди її любив, а натомість цей страшний вірус? – стогнав очманілий вірусолог. Мадам Кац зневажливо мовчала.

- А ти сильна. Ти зможеш все змінити.

Останнє, що зробив Павлик перед тим, як розрядити браунінг у власну голову, – вколов “контроль над зомбі” Ганні Францівні.

- Людина завжди шукає крайнього: Бога, науку, іншого, - продовжує урок мадам Кац. – Я навчу вас думати своєю головою. А тоді ви вирішите: бути людиною чи чимось більшим.