Люди з небес

Неділя, 14 серпня 2016 г.
Переглядів: 358
Підписатися на комментарі по RSS
Автор: Владислав Єляшевський.

Шаман уже давно був в літах, молодість залишилась позаду, а обов’язок перед усім племенем так і лежав на його плечах. Не підіспів ще заступник, і тому шаман, самотньо та вперто, крокував вузькою кам’янистою стежкою вгору. На вершину гори, що раз в кілька сонць викидувала в небо каміння і вогонь, сіючи розруху та смерть. І лише він міг піднятись на гору та поговорити з богами – такий закон. Так думали його соплеменники. Вони думали, що він щодня підіймається на гору лише заради того, щоб попрохати не палити острів. Але він давно ні з ким не говорив, він знав, що богів не існує, а якщо і існують, то вони ніколи не слухають молитв.

 

Старець докрокував до вершинного тотему не збившись з дихання, і озирнувся на хмари, що густим килимом вкривали острів. Безмежний білий килим, аж до обрію. Він стояв і дивився вниз, туди, де вирує життя. Він подумав про величну морську блакить, про дітей, з їх іграми, про дорослих, що зайняті рибалкою та полюванням, про учня, що, мабуть, ледащо гріється на сонечку. Він подумав про всіх кого знає і посміхнувся.

 

– Якби ви лише знали, що ми не самі, – промовив старий усім та нікому конкретно.

    

Все змінилось, коли одного дня прийшли вони – люди з неба. Він тоді був молодим і, як і кожного дня, благав богів пощади, коли просто з неба з’явилось троє дуже високих людей. Тоді вважалось, що вони та сусіднє плем’я – то і є усі на світі, але це було помилкою. Люди з неба були такими ж, лише вдвічі вищими та худшими. А ще вони були добрими та розповіли молодому шаману, що у Всесвіті є тисячі планет, як і схожих на цю, так і геть інших. Вони ж були з планети Земля і прибули сюди зовсім недавно. Шаман молитвами привернув їх увагу, саме тому вони вирішили вийти на контакт. Вулкан, як назвали вони священну гору, міг почати вивергатись в будь-який момент, і жодні молитви не допоможуть. Пізніше вони встановили попід тотемом невеличкий предмет, в якому горів зелений вогник. Шаману сказали, що як вогник почне тьмяніти та загориться червоний – то їм загрожує небезпека, і втікати човнами у море виходом не буде. Племені просто не залишиться куди повертатись. Але вони обіцяли допомогти. Обіцяли недопустити, щоб плем’я шамана загинуло. І він їм повірив.

 

Шаман обігнув тотем і глянув на коробочку. За три дні нічого не змінилось. Зелений вогник ледь жеврів, а червоний натомість світився та пульсував.

 

– Ви ж обіцяли… обіцяли допомогти…

Автор: Владислав Єляшевський.