Кінець світу

Неділя, 14 серпня 2016 г.
Переглядів: 306
Підписатися на комментарі по RSS

Земля. 2012 рік.

Кожна газета у сьогоднішньому номері мала замітку про кінець світу. Останній запис у календарі древніх майя не віщував нічого доброго. Нині настане невідоме ніщо. Хтось сприймав це за жарт, чимало — дозволяло собі відверто реготати над подібними заявами, крутячи пальцем біля скроні. Та були і ті, хто вірив у кінець. Вони готували душу і тіло до контакту з вічністю. У кожного своя думка, як все має закінчитись.

— Тату, а це дійсно потрібно робити? — з сумнівом перепитав хлопчина років тринадцяти, переводячи погляд з батька на матір, яка безвідмовно повторювала його дії.

Їх сім`я складалася всього з трьох чоловік. Зараз усі сиділи у підвалі, переповненому запасами харчів, води і медикаментів. Ще десь батько ховав кілька рушниць. Він почав облаштовувати це місце три роки тому. Одразу після подорожі Південною та Центральною Америками в голову йому в`їлася думка про кінець світу. Ніхто не знав, що саме станеться, але батько не збирався сидіти склавши руки. Він побудував новий підвал з товстенними стінам і потрохи все там облаштовував, щоб пережити довгу засідку.

Сем зовсім не противився пересидіти судний день глибоко під землею. Він, хоч і не вірив, що кінець близько, проте залюбки б виконав прохання батьків. Але ті стали по-справжньому одержимі ідеєю апокаліпсису. Вони не тільки готувалися практично, а ще й намагалися відвернути непоправне складними ритуалами.

Вони вже годину палили якісь смердючі зілля, ходячи підвалом в диких танцях. На підлозі та не заставленій стіні красувалися чудернацькі написи та малюнки. У вільних кутах стояли статуетки християнських святих і чудернацькі ідоли невідомих Сему божеств, яким десь щиро поклонялися божевільні. Під ногами гармидером лежали пошарпані книжки з пожовклими сторінками і роздруківки молитов чи заклять.

Сем хотів забратися звідти. Йому стало лячно за батьків і соромно за їх поведінку. Вони виглядали не сповна розуму. Подібні дії могли б викликати у хлопця сміх, якби таке утнули його друзі. Вся ця ситуація була схожою на комедію. Але батьки вірили, що чинять правильно і врятують не тільки себе, а й весь світ. В його очах подібне геройство видавалося нісенітницею. Сем покосився на вихід, уявляючи як біжить доріжкою до кінця кварталу, де стоїть автомат з холодними напоями. Його рука навіть потягнулася до ручки. Можливо, його відсутність і не помітили б. Але батьків голос змусив повернутись.

— Семе, ми не можемо чекати тебе вічно! — розгублені, фанатичні очі дивилися на сина з краплиною докору.

Чоловік тримав в руках живу курку. Хлопчик не одразу усвідомив для чого вона потрібна. Дивним виглядав факт її наявності. Сем ще хотів якось пожартувати з цього приводу, але несподівано мати підійшла до курки і вп`ялася зубами в її шию, намагаючись відкусити голову. Довкола заструменіла кров. Бідна птаха борсалася в зубах скаженої жінки, чоловік ловив дорогоцінні краплини і втирав їх у себе і дружину, викрикуючи моторошним голосом обрядові молитви. А хлопець ошелешений дивився на цю картину, все ще намагаючись повернути образ прохолодної пляшки з колою. Тепер точно стало не до жартів.

— Що ви робите? — спробував перекричати безумний шабаш хлопчик. — Ви хворі виродки!

Він кинувся до виходу, але не встиг ступити і трьох кроків, як отримав потужний удар в спину, від якого зі всього маху врізався в двері. Спина і груди палали вогнем. Його крутонули і Сем опинився віч-на-віч з батьком. Той дивився на сина спустошеним поглядом приреченої людини. Десь позаду бігала мати з куркою в зубах.

— Дивись, — Сем перевів погляд на чорну книжку в руці чоловіка, — це книга мертвих майя, —  вона виглядала куди новішою, ніж мала би бути з часів, коли жив той народ. Та і взагалі чи існувала така книга, хлопчик дуже сумнівався, хоча розумів, що для батьків вона надзвичайно реальна. — Тут сказано, що потрібно благати богів про прощення. Ми грішні і повинні спокутувати провину. Розумієш, Семе? Ми повинні платити! Платити, щоб жила надія!

Чоловік метляв книжкою перед носом сина. Переляканий Сем вже погоджувався на все, аби це швидше скінчилося. Потрібно співати пісень? Залюбки! Потрібно вимаститись курячою кров`ю. Будь ласка! До кінця дня залишилось не так і багато часу. А там, коли нічого не станеться, можливо, до них повернеться здоровий ґлузд. Та наступної миті хлопець знову звернув увагу на вкінець збожеволівшу матір. Вона розчистила на бетоні місце і вимальовувала на підлозі коло з різними піктограмами всередині.

Поки Сем причаровано спостерігав за цим дійством, намагаючись передбачити подальший хід її думок, батько відклав книжку і поволік малого в коло. Сема вклали на лопатки. Чоловік сів верхи, щоб хлопець не вирвався, міцно тримаючи йому руки.

Юнак ніяк не міг повірити, в те що відбувалося, аж поки не побачив у матері ножа.

— Ми повинні... ми повинні платити, — без перестану бурмотіла вона.

 

Десь біля Місяця. 2012 рік.

— Крох, ще раз перевірити точність координат.

— Слухаюсь, пане-штіркондате. Координати правильні.

— Це саме той час?

Молодий помічник знову перевірив всі дані.

— Все точно, пане-шміткондате. Саме цей об`єкт потрібно знищити за календарем Майя 22 грудня 2012 року, тобто сьогодні. Планета 23xv23, що обертається навколо FGG13.

— Ну, тоді, якщо все вірно, навести плутонієву гармату на ціль.

— Слухаю. Гармата на ціль наведена.

— За моєю командою. 5, 4, 3, 2, 1 — стріляй.

Помічник натиснув на кнопку, активуючи гармату. На пульті загорівся червоний індикатор.

Шміткондат кілька секунд дивився в монітор, на якому красувалася Земля, а потім перевів погляд на червоніючого асистента.

— Крох, я віддав команду, що таке? Чому не виконуєш?

— Виконую, але у нас виникла проблема, — мовив зніяковілий прибулець. — Немає плутонієвих снарядів.

— Що-о-о? — протягнув начальник, не вірячи власним вухам. — А де ж вони?

— Вдома, я забув їх завантажити.

Шміткондат витріщився на помічника.

— Ну ти і йолоп. Де вас тільки таких беруть? Повертай корабель, летимо додому. Наступного разу, дивись, мене не забудь взяти. І знайди, коли тут за розкладом наступний кінець світу. А я подумаю, як нас відмазати.