Янголи і демони [16+]

П’ятниця, 12 серпня 2016 г.
Переглядів: 357
Підписатися на комментарі по RSS

Наші демони домовилися про все за мить до того, як ми зустрілися поглядами.

Все сталося так швидко, що нашим янголам тільки й лишалося – розгублено спостерігати за тим, що відбувається.

Ні, їх не здивував вогонь, який спалахнув між нами. Вони давно заглядали в наші серця. І все про нас знали.

Але дивовижно яскрава іскра пристрасті засліпила їх у ту мить. А далі було вже пізно.

- А, може, це буде кохання? – з надією спитав мій янгол у твого, трішки оговтавшись.

- Не знаю. Мій про кохання ніби і не думав… - задумливо відповів твій, обнімаючи тебе крильми.

Демони ж переглянулися, насмішкувато примруживши чорні очі, і підморгнули один одному – кожен зі своєї безодні…

Демони теж знали про нас усе.

***

- Твоя хоч вірить у кохання? – спитав твій янгол у мого наступного дня, коли між нами вже сталося все, що могло статися, і ми пили каву на кухні.

- Не дуже, - стомлено відповів мій янгол. – У неї, знаєш, в голові стільки всього намішано… Вона одночасно може хотіти нову сукенку, шоколадку, схуднути, кошенятко і доньку. Одразу трирічну. Ну і кохання. І справжнього мужчину. А тоді додає подумки, що справжні мужчини – усі одружені. А в нас це табу, ти ж знаєш. Тому оцей, що за правим плечем – з мене завжди глузує. У нього – жодних табу. Я ж мільйони разів надсилав прохання в Небесну канцелярію, аби їй дозволили зустріти  справжнє кохання. Вони звично відписуються – згідно з вірою її буде їй. Бюрократи. Тому у найближчих планах у нас – лиш шоколадка і кошеня. Кошеня її скоро знайде. Твій же одружений?

- Так… Але там все зламалося. Люди слабкі.

***

Я часто засмучую свого янгола. Іноді ми з ним навіть не розмовляємо. Зараз ми не розмовляємо через тебе…

Коли я торкаюся до тебе, мене огортає хвиля щемної ніжності. Я можу цілувати кожен міліметр тебе – безмежно довго - бо хочу тебе цілувати. Я цілую тебе, заглядаю тобі в очі – і бачу сотні битв, у яких ти брав участь. Перемоги, поразки. Усі ці битви відбувалися в різний час. І різними були втілення твоєї душі… Змінювалися  варіанти часопростору, та так само надвечір горіли багаття – серед степу чи серед снігів, на привалі ти знімав обладунки, десь лунала дивна музика й чувся передзвін кінської збруї. Ти був воїном. І засинав ти, обнявши меч.

Все це вплітається у реальність, коли я торкаюся до тебе. Ти пахнеш чимось незнайомим, нетутешнім – тому іноді до видива додається алебастровий візерунок білої колонади якогось палацу на фоні пронизливо-синього неба.  І в тому палаці я колись так само цілувала тебе… І рожеві пелюстки цвіту якихось тропічних дерев падали на моє волосся.

Я впізнала тебе, коли ми зустрілися. Просто впізнала. Лиш здивувалася, що ми розминулися в цьому житті - і все. Ми не мали розминутися.

Коли ти увійшов у мене - зникло відчуття постійного чекання, все стало правильно і з'явилася відповідь на всі запитання.

І лиш на секунду здалося, що я заглядаю в очі дивній безодні. Це мій демон розплющив очі.

Через те, що ми розминулися - той світ, в якому я мала бути з тобою, мені хоч і рідний, але – не завжди доступний. Не щоразу спрацьовують заклинання. Іноді губляться ключі. Або ти їх забираєш з собою.

Ти їдеш від мене і забираєш ще й моє серце. Я так і ходжу з холодком у лівій частині грудей, поки ти не повертаєшся. Дивно жити без серця.

Дивно цілуватися з тобою на задньому сидінні авто – так роблять лиш підлітки і божевільні дорослі, які збились з усіх доріг.

А ти цілуй мене. Я люблю, коли від твоїх поцілунків лишаються сліди. Я починаю вірити, що ти існуєш. Так, я іноді сумніваюся… Коли тебе довго нема.

У цій реальності твої сліди в мені – лиш оці невеличкі садна на грудях. І запах твоєї сперми. Він тримається довше, ніж запах твоїх парфумів на моїй шкірі. Хоч я не змиваю ні того, ні того. Хочу хоча би кілька годин – до ранку, мати ілюзію доступу в той світ, де буваю з тобою.

***

Поки я роблю тобі вранішню каву, мій янгол стоїть поруч засмучений. Він вже стомився підштовхувати мене до раю, але не здається. Йому не можна здаватися. До мене він охороняв іншу принцесу. Тисячу років тому. Ну я хоч служниць не б'ю… 

Я лиш часто його засмучую…

***

- Знаєш, мені здається – тут сталася якась помилка, - сказав якось мій янгол твоєму, - Цього разу все інакше. Так, ніби вони були створені одне для одного. Але чомусь розминулись. І ось – зустрілись. Може, тому ми безсилі розірвати цю ниточку, яка їх зв’язує. Ну вдавалося ж мені раніше… Був у неї один. Цей, з-за правого плеча, підкинув. Так, одруженого. Зміг же я її вберегти. А він же і квіти купив. Білі троянди - її улюблені. І розвивалося все за типовим сценарієм. Він говорив про її очі, про зірки, про дружину, яку не кохає, але ж діти… І про  те, що його серце потребує кохання, а вона для нього – світло в кінці всіх тунелів.  А тоді, дяка Богу, у мене все склалося – йому потелефонувала дружина, бо в них прорвало каналізацію. Моя ще потім казала, що його мрії про те кохання втонули в побутовому гівні. А тут... Неправильно все. Чи навпаки – правильно.

- Та знаю я, - відповів твій янгол.  – Я з ним не перше життя. Я її теж упізнав. Тебе того дня побачив уперше. Раніше біля неї був інший. З чорною відзнакою на правому крилі. Тому я розгубився. І вони таки зустрілись.

- І що робитимем?

- Нічого надзвичайного. Тут діють сили, могутніші за нас. Коли буде потрібно – просто підставлятимем крила…

***

Кошеня сиділо біля мого під'їзду – брудне і змерзле. Заглянуло мені в душу якимись потойбічними очима. Просто кошеня. Біле. З чорною плямкою на правій лапці. Я  зрозуміла, що чекає воно - мене. Воно – моє. Взяла його і понесла додому.

***

Наші демони були знайомі завжди.

Вони не мали потреби розмовляти.

Вони знали, чому ми розминулися. І де подівся мій попередній янгол. Крім них, цього не знав ніхто. Навіть я.

Снилося лиш колись – зрада і підступ. І велика битва. Хтось мав загинути. І вижив. Бо я пообіцяла відмовитись від наступних зустрічей. А в янгола зламалися крила…

І сьогодні я спала тривожно, дослухаючись до свого серця. Мій янгол сидів на краєчку ліжка і гладив мене крилом.

Прокинулася від муркотіння кота.

Біля ліжка лежав твій меч.