І знову жабка-мандрівниця

Четвер, 11 серпня 2016 г.
Переглядів: 333
Підписатися на комментарі по RSS

«Я звичайна болотна жаба…так жаба…зелена квакуча жаба!!!! Я їм комах, а мене колись з’їдять французи. Носаті, картаві, вишукані французи. Хоча, ні. Я ще посиджу на болоті до завтра, а завтра повз моє болото буде проходити самотній принц. Нахилиться до мене, візьме на руки і стане роздивлятись. А я закліпаю своїми зеленими оченятами. І, він, відразу захоче ….ні, не суп з мене зварити, а поцілувати. А ви думали, що з жабами лише в казках цілуються? Та ні дорогенькі, у нас, жаб, тут все по серйозному.  Ми і на дискотеки ходимо, ми і розважаємося, і співати вміємо. От як затягнемо свою жаб’ячу : «ква-ква-кваааааааааааааааааа-кваааа-ква» і цілу ніч так.

 Та знаєте, на болоті добре, але не моє це все. Я романтики хочу, знайомств, пригод…а тут одна рутина…набридло.

Щоночі підіймаю своє неціловане личко до неба, бачу там молочний шлях. А кажуть, що якщо йти весь час за цим шляхом, то можна і до моря дійти. Цікаво…. А знаєте, що?  А я от візьму і піду. І буду першою в світі жабою, яка житиме в морі. Буду «заморською» жабою.

Ну все,  вирушаю. Відчуваю себе зараз сільською дівчиною, яка вперше їде в місто. Проте ні, я ж не така, я гламур люблю, тусовки. А тим дівчатам, сільським, лише б пореготати та оженити швидше б когось на собі.

Так, треба подумати чим же я «приморська» жаба буду займатись на тім морі. Може в бізнес подамся, а що? кажуть там не погано заробляють. Хоча, немає сенсу в цьому. Вік без грошей жила, іще вік проживу. Ще чого не вистачало, здоров’я своє псувати зароблянням грошей. Ні, я себе люблю. Мої лапки не для роботи. Один манікюр чого коштує. Мабуть краще вийду заміж за якогось сомчика….це ж вони пузаті всі…ні не треба мені такий…Ну добре, чого його дурним голову забивати, так і зістарітись завчасно можна. Вже на місці і вирішу.

Я дійшла. Невже це море? Фєєєє……яке солоне…Тут спекотно….я хочу в болото…..поверніть мені моє болото!!!

Я помираю….я помираю…..померла я.

А знаєте, можна жабу вивезти з болота, а от болото з жаби, на жаль, ні.  Я вивезла себе з болота. Найтяжче наважитись. Наважитись зробити те, що всі осудять. Але ж я побачила море, я єдина жаба яка побачила море, і плювати, що воно мене не вразило. Я його побачила. Я зробила, те чого до мене, ще жодна жаба не робила. Можливо завтра про мене напишуть в «жаб’ячих вістях», а потім жабенячий підліток так надихнеться моїм подвигом, що захоче перевернути все болото. «Перевернути» в хорошому сенсі. Показати всім нашим жаб’ячим жителям, що існує інший світ, не такий до якого всі звикли. А той про який кожен знає, але боїться навіть  зізнатись в тім, що він знає. А ви знаєте? Ви, точно знаєте.

Я хочу зняти з ваших очей пов’язки, я хочу витягнути з ваших вух беруші, я хочу прийняти камені з ваших душ, я хочу прибрати сміття з ваших голівок. Але, я лише жаба, мертва зелена «заморська» жаба. Мені вже не цього не зробити, а от ви здатні на це!!! Змінюйтесь та змінюйте світ на краще. Ця планета у ваших руках. А я буду вірити в вас.

                         ****

« В Тебе вірить зелена «заморська» жаба, пам’ятай це»