Друга домівка

Вівторок, 25 липня 2017 г.
Переглядів: 108
Підписатися на комментарі по RSS

Вона так схожа на його рідну. Лише без людей. Тільки він один на всю планету.

Батько вийшов на зв’язок не за розкладом.

– Чому сьогодні раніше? – зрадів Адам.

– Захотілось побачити тебе, сказати, що ти став зовсім дорослим, чоловіком, – батько замовк. За голосом Адам зрозумів, що трапилось щось надто серйозне. Під грудьми засмоктало, а серце замерло, чекаючи на продовження.

– Пам’ятаєш, я хвилювався через твою подорож, хоча й гордився, що ти – перша людина, що досягне далеких зірок? Дуже боявся, аби батько не пережив своєї дитини. Адже це зовсім неправильно. Ну що ж, повинен сказати, що цього тепер точно не станеться.

– Ти смертельно хворий?! – жахнувся Адам.

– Ні, сину мій, але тебе вже не побачу.

– Але як? Чому? – паніка охопила Адама.

– На жаль, колись я казав про ймовірність, що тебе вибере жереб – нікчемно мала. Бажав, щоби ти не переймався дурницями. Замість підготовки до перельоту, готував дисертацію. Адже ймовірність обрання настільки мала, як й у вибуху великого адронного колайдеру. Мабуть, зурочив.

Адам закусив губу, він ще не до кінця усвідомив серцем те, що трапилось, але свідомість вже прийняла інформацію:

– Хіба аварійні служби не намагаються все наладити?

– Намагаються, – сумно посміхнувся батько, – але вже биту годину. Президент якраз почав виступати зі зверненням про можливий кінець.

– Значить…

– Так, це означає, що зв'язок може обірватися кожної секунди, і не варто цьому дивуватись, – знайшов "м’яку" форму для слів про свою загибель батько. Навіть не тільки про свою, але й десятимільярдного людства Раю. Рідної планети.

Адам не стримався:

– Навіщо лякати людей, якщо вдасться врятуватись? А якщо й ні… То хіба не краще прожити останні хвилини в щасливому незнанні?

Та батько не відповів. Трансляція обірвалася. Й Адам залишився сиротою. Навіть не повною, а найповнішою. Останнім із виду Homo Sapiens.

Він проглядав записи в журналі експериментів. Для кого вони тепер? Йому, наприклад, точно не потрібні. Та й сам він приречений провести свої дні наодинці.

Тут він згадав про клонування. На батьківщині створення людини було заборонено, але тепер і забороняти нікому. Він склонує на своєму генетичному матеріалі жінку. Благо, в його генотипі є, як чоловіча, так і жіноча полова хромосома. Продублює жіночу хромосому, й на сорок п’ять хромосом клон буде його копією. Хоча з другої сторони, дубльована хромосома, також його, але це вже логічні нюанси.

Ось у Лілі, його дівчини, яка також мріяла відправитися до зірок, такий фокус не вийшов би. Жереб. П’ятдесят відсотків, що відправився би або чоловік, або жінка. П’ятдесят відсотків, що вид Homo Sapiens міг би перерватися. Й одна мільярдна, що колайдер міг вибухнути. Теорія ймовірності. Точніше, неймовірності.

Цікаво, як він поясне майбутнім дітям, звідки взялася їх мама? Ні про яке клонування не може бути й мови. Адже він твердо вирішив більше не повторювати людських помилок, і ні в якому випадку не розвивати нову цивілізацію в технічному напрямі, а тільки в пасторальному ключі.

– Скажу, – сам до себе промовив Адам, тримаючи руку під грудьми, де до сих пір смоктало, – Що зробив із ребра.