Дозвіл на самогубство

Субота, 12 серпня 2017 г.
Переглядів: 162
Підписатися на комментарі по RSS

На екрані комп’ютера з’являється віконце із телефонною слухавкою. Клієнт за лінії. Одягнути навушники, клацнути на кнопку.

- Добрий день, вас вітає державний комітет з питань народження та смерті, чим можемо допомогти?

- Здравствуйте… - каже тихий голос по той бік екрану. - Я хотів би отримати дозвіл на самогубство.

- Отже самогубство. Ви заповнювали бланк на нашому сайті?

- Ні, - так само тихо, з ноткою апатичності відповідають на тому боці.

- Аби отримати державний дозвіл на самогубство, ви маєте надати інформацію про себе. Ми введемо її в базу даних и програма вирішить, чи ви необхідні для країни, чи можете завершити свій життєвий шлях на цьому етапі. Будь ласка, відповідайте на мої запитання чітко і зрозуміло. Ваше ім’я?

- Анатолій Грець.

- От так прізвище. – Курсор посунувся і у відповідному полі за секунду з’явилося назване ім’я. – Вік?

- Сорок два роки.

- На півшляху свого земного світу… - Цифра з’явилась у відповідному полі.

- Аліґ’єрі? – трохи здивовано питає голос у навушниках.

- Так. Рід занять?

- Працюю бухгалтером на заводі з виготовлення комп’ютерних плат… - клієнт зробив паузу. Схоже, начебто він зам’явся, перш ніж продовжити. - Точніше працював. Мене скоротили тиждень тому. Нову роботу знайти не зміг.

- Якісь захоплення? Музика, фотографія, чи щось на кшталт?

- Писав вірші… Колись, - так само не впевнено відповів чоловік.

- Вже не пишете? Шкода. – Ще одна помітка у анкеті. - У вас є дружина, діти?

- Розлучений, шлюб без дітей.

- Так і напишемо. Останній пункт: причина самогубства?

На тому боці мовчать. Лише тремтяче дихання чутно у динаміках.

- Анатолію, ви ще тут?

- Так.

- Це обов’язковий пункт, якщо ви не передумали, відповідайте, будь ласка.

Чоловік все ще мовчить. Чути як він набирає повітря у легені, а потім видихає, так нічого і не сказавши. Так він збирається з думками майже хвилину. А потім, ковтнувши слину, або ж хильнувши з чарки (хто його знає, звук схожий і на те, і на те) , відповідає:

- А хіба не зрозуміло? Мені більше немає місця у цьому сучасному світі.

- Чого ви так впевнені у цьому?

На тому кінці чується тяжке зітхання. Зрозуміло, що людні тяжко дається ця бесіда. Їм всім вона тяжко дається.

- Слухай, хлопче, коли ти пропрацюєш років двадцять на одному місці, а потім тебе замінить якась програмка, можливо ти мене зрозумієш. Робота була останнім, що тримала мене на цьому світі з того часу, як дружина пішла. У мене закінчуються гроші, я занадто старий, аби отримувати нову кваліфікацію, а живий, не цифровий бухгалтер зараз нікому не потрібен. Я не корисний цьому світу.

- Добре, так і напишу. Поки програма оброблює ваші данні, я маю провести коротку бесіду, стосовно ваших прав.

- Я слухаю, - беземоційно відкликаються на тому боці.

- Дозвіл дійсний на протязі місяця. Перед тим, як скоювати самогубство, ви маєте попіклуватись, щоб цей дозвіл у цифровому, або ж роздрукованому варіанті знайшли ваші родичі, домовласники, сусіди, чи поліція. Якщо цього не станеться, вас притягнуть до відповідальності, у відповідності до закону про…

- Як мене цікаво притягнуть, якщо я буду в петлі бовтатись? – перебив Анатолій. У його голосі було чути іронію.

- То ви не знаєте як працює система?

- Яка ще система?

- Зараз поясню, у нас як раз ще є час. – На екрані комп’ютера крутиться коліщатко завантаження. – Ваша свідомість після смерті від’єднується від тіла і відправляється у таку собі подорож. Якийсь час вона ще знаходиться у нашому часі і вимірі. Можна назвати цей етап чергою перед входом на борт судна, що повезе вас далі. Це метафора, ніякого судна не буде. Далі ваша свідомість помандрує у далеке минуле. Спочатку до динозаврів, потім до моменту створення Землі, Сонця, нашої галактики і нарешті до моменту великого вибуху. Це буде ваше пекло, у якомусь розумінні.

- Що за дурня?

- Це не дурня, шановний, а підтверджені наукові відкриття. Після попадання в точку великого вибуху, ви будете стиснуті разом с усім всесвітом, як його безпосередня частина. Через те, що свідомість безсмертна, ви будете продовжувати відчувати все, що з вами коїться і пам’ятати, що раніше було легше. Скільки часу ви проведете у такому стані – невідомо. Можливо це назавжди. Але я не про те. У випадку, якщо дозвіл не буде знайдено біля вашого тіла, сучасні технології повертають вашу свідомість до трупа і знову поєднують їх. Звісно ж пошкодження тіла несумісні з життям, усуваються. Також вас можуть повернути, якщо ваші родичі, друзі, або ж роботодавець доведуть у судовому порядку, що ви необхідні для їх подальшого щасливого життя.

- Не дуріть мене! – чоловік на тому боці явно розлютився. Всі реагують майже однаково. - Неможливо повернути мертвих! Годі з мене знущатись!

- Як давно ви чули про смерть відомого культурного діяча? Коли вмирає якийсь відомий поп-співак, за ним ідуть його фанати у доволі великій кількості. Частіше це діти. Тож аби зберегти потенційно необхідні для суспільства життя, ми повертаємо лише одного загиблого, замість тисяч. Зазвичай інформація про смерть не доходить до ЗМІ, що дуже полегшує нашу роботу.

- Це безглуздо! Нащо взагалі тоді помирати, якщо мене повернуть? Це ж не має жодного сенсу!

- А от навіщо помирати, це вже вам вирішувати. Якщо ви вирішили змінити причину самогубства, то мені треба буде змінити ваш бланк, зачекайте будь ласка…

- Та йдіть ви до біса зі своїми жартами! Не потрібен мені ваш дозвіл! Брешете ви все! Як захочу, то й без папірця вашого здохну!

На цьому зв’язок обривається. Клієнт кидає трубку і на цьому боці чутно лише короткі гудки. Програма нарешті видала результат і він одразу відправляється до сміттєвого кошика – нікому вже той папірець з дозволом, чи забороною, не потрібен.

- Якщо ти таємний агент тієї спільноти, що бореться за життя людей, то в тебе дуже дивні методи, - каже колега, заглядаючи до тісного офісу. – За останній місяць жодного дозволу не видав. Зробив, але не вислав. Нащо тобі весь цей фарс? Вони ж все одно вбивають себе. У цьому немає жодного сенсу.

- Як і в моїй роботі, друже, як і в моїй роботі.